17 авг. 2015 г.

Життя починається знов. Премьера песни


Життя починається знов - другий сингл нового альбому ОЕ. СКОРО - прем'єра відеокліпу! 
А поки - текстова ілюстрація до пісні від Red Glass production 

Над піснею працювали: музика, слова, вокал - Святослав Вакарчук; 
 клавішні, аранжування духових - Мілош Єліч; 
гітари – Владімір Опсеніца; барабани,
перкусія – Денис Глінін;
бас-гітара – Денис Дудко; 
труби - Антон Самутін, Євген Хазов 
флюгельгорн - Сергій Богдан 
тромбон - Олександр Чаркін 
запис – Віталій Телезин, Ростислав Терешко - студія 211 (духові інструменти - студія БЗЗ) 
зведення - Віталій Телезин - студія 211 
мастеринг - Bob Ludwig - Gateway Mastering Studios 
продюсери - Святослав Вакарчук, Віталій Телезин, Владімір Опсеніца

Источник - https://www.youtube.com/watch?v=NQnH8WzoWAM&feature=youtu.be

14 авг. 2015 г.

Святослав Вакарчук посетил раненых в львовском госпитале



фото - Океан Ельзи в Фейсбукеhttp://zaxid.net/
У понеділок, 17 серпня о 10:00 на ресурсах Океану Ельзи відбудеться прем'єра пісні - "ЖИТТЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ ЗНОВ". 
Першими ж нову пісню ОЕ почули поранені бійці АТО, які перебувають на лікуванні у Львівському госпіталі.
В п'ятницю, 14 серпня Святослав Вакарчук, перебуваючи у Львові, відвідав хлопців в госпіталі, поспілкувався з ними та подарував флешки з новою піснею. А лікарям Слава передав сертифікат на встановлення рентгену. Адже декілька місяців тому Вакарчук вирішив надати благодійну допомогу госпіталю, придбавши спеціалізований рентген, в якому є на сьогодні нагальна потреба.
Та оскільки потрібен не стандартний апарат, то спеціалістами медичної установи були підготовлені технічні вимоги і наразі в Німеччині йде виготовлення згідно побажань українських медиків. Восени рентген буде встановлено у госпіталі.

«Все буде добре»

Святослав Вакарчук відвідав поранених у львівському шпиталі

Лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук відвідав поранених у львівському військовому госпіталі. Крім того музикант та його фонд «Люди майбутнього» передалильвівському клінічному військово-медичному центру пересувний рентгенівський апарат.
Складне обладнання, яке, за словами лікарів буде використовуватися в операційних, насамперед у нейрохірургії, виготовляє фірма Siemens спеціально для потреб львівського шпиталю.
Святослав Вакарчук відвідав поранених бійців, які отримали флешки із піснею «Життя починається знову». Воїни стануть першими слухачами пісні. Вона лише за декілька днів може з’явитись в ефірі радіостанцій та телеканалів. Тож така несподівана та аж ніяк не традиційна прем’єра нової пісні відбулась безпосередньо у лікарняних палатах.
І сама передача сартифікату, що відбулась без пафосу, по-робочому і головним у всій цій історії були воїни. Їх безпосередня реакція, яку вони зберегли, пройшовши крізь вогонь, могла би стати найкращою ілюстрацією і до нової пісні, і до добре відомої «Все буде добре». 
Цей рядок, проте, став не лише написом на футболках, які отримали в подарунок солдати, а й тою метою, заради якої все робиться. «Головне, щоб то була наша спільна справа. Завжди потрібно запитати себе, а що ти конкретно зробив, щоб було краще?», - вважає Вакарчук.
Кореспонденту ZAXID.NET вдалося поставити музикантові декілька запитань. Щоправда, тлом для відповідей Святослава стали пісні «Океану Ельзи», які лунали з телефонів тих, хто зараз лікується у Львові і для кого слова «Все буде добре» мають дуже конкретний сенс.
- Зараз часом висловлюється думка, що волонтери багато в чому взяли на себе функції держави і дозволяють їй бути пасивною. Ти сам у данному випадку є волонтером. Як ти до того ставишся?
- Держава має робити свою справу, волонтери – свою. Їх дороги мають йти паралельно, але не заважати одна одній. Головне, що  роблять волонтери, і що може є важливішим навіть, ніж матеріальна допомога, так це те, що вони показують суспільству, що небайдужість є шляхом до успіху.
Коли щось робить держава, то це сприймається як належне. У нас народ звик, що все робить держава.
Коли щось роблять волонтери, то вони пропонують суспільству нову парадигму. Образ людини, яка не чекає щастя від держави, а робить все своїми руками. Я думаю, без таких нових правил гри Україна просто не виживе.
Чекати, що все зробить хтось, наприклад держава, є хибним шляхом. Він веде до поганих наслідків , як ми це, зрештою, бачили протягом 25-ти років.
Правда, успіхи та активність волонтерів призводять до того, що складається враження, ніби влада та держава не потрібні. Це теж не правильно.
Я думаю, що влада має функціонувати як відлагоджений годинник, а волонтери - перехожі, яких ти питаєш «Котра година?», коли твій годинник не працює.
- Чому фонд «Люди майбутнього» займається саме медициною?
- Насправді наш фонд займається насамперед освітою, для цього він і був створений. Ми і далі будемо нею займатись, бо я вважаю, що освіта є головною.
Але сьогодні я розумію, що в зв’язку з війною є нагальні потреби, такі, наприклад, як  закупівля дорогого обладнання, яке не можуть купити госпіталі, чи допомога бійцям АТО. Зараз це рятує життя людей і зараз необхідно цим займатись.
Але коли життя стане мирним, або відносно мирним, то ми знову займемось освітою. В цьому сенсі я бачу дві проблеми, два ключових  принципи, які  нам потрібно змінити.
Насамперед освіта має перестати бути системою нав’язування данних з одного джерела, всім однакової інформації. Зараз, я думаю, задача школи -віднайти в кожному унікальний талант, притаманний тільки цій людині. Коли діти після школи йдуть в університет, вони мають знати точно, чим їх бог нагородив.
Крім того наша школа вчила, що вчитель завжди правий, що учень завжди є нижчим, ніж вчитель. Це, на мою думку, зменшує ініціативність, змушує розраховувати на когось, а не на себе.
Дитину потрібно вчити відстоювати свою думку. Якщо дитина цьому навчиться, вмітиме довести свою правоту в школі, то це навчить її бути ініціативною в житті.
- Чому ти продовжуєш вчитись? Для чого тобі, наприклад, навчання у Єльському університеті?
- Треба вчитися до останньої хвилини свого життя. Мені здається, що жага пізнавати нове є одним із найбільших задоволень людини.
Я зараз іду в університет , який вважається одним із найкращих університетів світу і мені здається, що ці чотири місяці мені багато що  дадуть.
З одного боку цей час дасть мені можливість відпочити від тих десяти років, коли я, як білка в колесі, крутивуся в шоу-бізнесі.  Це - можливість широким поглядом подивитись на своє життя, на свою країну. Те, що я називаю «інтелектуальним спа», або, якщо просто, це - можливість розширити свій світогляд.
Друга причина полягає в тому, що я хочу пожити у суспільстві, яке є інакшим, ніж наше, я хочу подивитись, як можна жити в суспільстві з іншими правилами, іншими принципами, поняттями тощо. Подивитись, чи це підходить нам.
Американське суспільство не є очевидним, багато хто ставить їх цінності під сумнів, але наразі це найуспішніша і в матеріальному, і в соціальному плані країна. То ж думаю, що в них є чому повчитись. 
Источник - http://zaxid.net/

8 авг. 2015 г.

Океан Ельзи в Батуми, фестиваль Heat Batumi 2015





Фото - https://vk.com/batumiumhttp://postlive.net/http://georgia.travel/

Святослав Вакарчук о Грузии, корнях и музыке


Грузия и Украина известны своей крепкой дружбой – это проявляется на всех уровнях: от, разумеется, бытового, до уровня искусства. Летом 2015 года сбылась давняя мечта жителей Грузии и всех «грузинских украинцев»: нашу страну с концертом посетила украинская группа «Океан Ельзи». Мульнациональный состав славится своими искренними, сумасшедшими концертами – за это, за честные глубокие тексты и прекрасную музыку их и любят люди по всему миру (даже те, которые совсем не знают украинского языка). Фестиваль “Heat Batumi” стал долгожданным поводом для первого выступления «Океанов» на грузинской земле.
Состоялось оно в черный для грузинской истории день – 8 августа, когда эхо трагических событий 2008 года слышно особенно сильно. Слова поддержки и дружбы народ Грузии продолжал получать от фронтмена «ОЕ» Святослава Вакарчука в течение всего концерта.
— Мы с вами, и всегда будем на вашей стороне, — подчеркивал Вакарчук, обращаясь к публике, и его сопереживание и искреннее сочувствие были неподдельными. Отдельно людям Грузии была посвящена песня «На лінії вогню» («На линии огня»), да и в ходе концерта традиционные вокальные импровизации Вакарчука отчетливо несли в себе грузинский колорит, что было чрезвычайно сильно, душевно и безумно приятно для местной публики.
После двух с лишним часов счастья, драйва, опьяняющего музыкального безумия, и трех выходов на бис Святослав Вакарчук нашел в себе силы немного поговорить о своих впечатлениях.
— Концерт оставил суперэмоции, — признался он. — В процессе, когда мы уже познакомились с публикой, все стало так драйвово, как мы привыкли.
Тема родства и общих переживаний Украины и Грузии не могла не всплыть даже в такой короткой беседе:
— Война – это всегда плохо. Надеюсь, что и Грузия, и Украина просто пройдут эти сложные времена, и никогда больше не столкнутся с подобным, — пожелал Вакарчук.
Отшутившись на вопросы о еде и аджарском хачапури, Святослав предпочел поделиться источниками знаний о Грузии и местной музыке:
— О Грузии я знаю очень много, поскольку мне нравится эта страна, здесь у меня много близких друзей, и корни моей жены – отсюда…
— Вы очень много импровизировали по-грузински. Специально готовились?
— Импровизирую я на каждом концерте, потому что очень люблю петь. Для меня все равно, что на концерте, что в душе – пою, радуюсь жизни, и это главное. К тому же, в украинской программе «Голос» моими подопечными были ребята, которых тут знают и любят: Ото Немсадзе и Мебо Нуцубидзе. Они мне тоже много рассказывали. Например, песне “Makhinji var” научили меня они – как по мне, это красивейшая грузинская песня, которую я слышал.
Источник http://georgia.travel