30 сент. 2011 г.

Съемки клипа для нового проекта Святослава Вакарчука и Ко

Съемки клипа на новую песню из проекта Святослава Вакарчука, Сергея Бабкина и Дмитрия Шурова состоялись 30.09 в аэропорту "Бориполь". 





27 сент. 2011 г.

Океан Ельзи в Кремле




Автор фото - Алексей Молчановский
Источник http://afisha.mail.ru



Треклист в Кремле

1.Перша Пісня                                                                           
2.Мало мені                                                                        
3.Дівчина                         
4.Вільний
5.Susy
6.Не можу без тебе
7.Ікони не плачуть
8.Ти собі сама
9.Віддам
10.Друг
11.Isn't it сон
12.Відчуваю
13.Більше для нас
14.Ой, чий там кінь стоїть
15.Без бою
16.Холодно
17.Коко Шанель
18.Сонце сідає
19.Зелені очі
20.911
21.Вулиця
22.Дякую
23.Я так хочу
24.Не питай
25.Відпусти
26.Ото була весна





Посмотреть в слайдшоу
Автор фото - Kirill Nazipov
Источник - http://www.flickr.com/


Океан Ельзи. Свободный, потому что живой
okean-elzy-2011Концерт Океана Ельзи в Государственном Кремлёвском дворце, состоявшийся 27 сентября 2011, без преувеличения, стал большим событием.

открыть материал ...
Украинцы пришлись ко дворцу
// Аншлаг "Океана Ельзи" в Кремле
Святослав Вакарчук и киевская группа "Океан Ельзи" показали пример высококлассного рок-концерта с оркестром в Государственном Кремлевском дворце. БОРИС БАРАБАНОВ увидел в этом шоу вызов, который среди отечественных рок-музыкантов некому принять.
открыть материал…


29-09-2011, 03:55
«Океан Ельзи» взял Кремль «без бою»
Теперь уже и у Вячеслава Вакарчука есть это: длинные очереди на входе в Кремль, выпрашивание лишнего билетика, полные трибуны. «Океан Ельзи» впервые взял Кремль.... Читать дальше





Дякую, Кремль!
Оркестр МВД России пустился в пляс под музыку «Океана Ельзи»
29 Сентября 2011 г.

Самая мелодичная рок-группа постсоветского пространства «Океан Ельзи» решила пойти по проторенной многими рокерами дорожке и устроила во вторник в Москве концерт с симфоническим оркестром. В начале лидера коллектива Святослава Вакарчука раздирало множество противоречий, выступление началось сумбурно, но к финалу произошло почти невозможное – в Кремлевском дворце танцевали не только почти все зрители, но и...
Постоянный адрес статьи: http://www.newizv.ru/culture/2011-09-29/152104-djakuju-kreml.html



«Океан Эльзы» заставил оркестр МВД России танцевать в Кремле


Концерт украинской группы «Океан Эльзы» с Симфоническим оркестром МВД России под управлением Феликса Арановского состоялся в Государственном Кремлевском дворце  27 сентября. Выступление задержали на 45 минут из-за огромных очередей на подступах к Кремлю. Многие люди, не привыкшие к такому положению вещей, даже начали сомневаться: «А точно ли официальное начало концерта не на час позже?»
Оркестр МВД России начал со сверхкраткого «Интро», в котором явственно прослеживались украинские фольклорные мотивы. Затем вышли музыканты «Океана Эльзы» и сыграли композицию «Перша пісня» с альбома«Gloria», причем, гитарист Петр Чернявский выдал роскошное хард-роковое соло. Читать далее




 

 




Голос Майдана прозвучал в Кремле

Голос Майдана прозвучал в Кремле


Лучшая рок-группа Украины «Океан Эльзы» сыграла с симфоническим оркестром МВД России

Без надрыва и изощренных пиар-усилий коллектив «ОЕ» Святослава Вакарчука, успешно существующий в разных составах уже полтора десятилетия, стал в 2011 году лидером на постсоветском рок-пространстве. Именно «Океану Эльзы» (не просто украинской группе, но поющей почти исключительно на «ридной мове») доверили закрывать крупнейший российский оупен-эйр минувшего лета – «Нашествие», и эта же группа теперь, словно играючи, победила Кремль. Собрать абсолютный аншлаг в ГКД, не исполняя шансон вокзального розлива, сейчас вообще задача нелегкая, но при этом еще и совладать с гибельной акустикой и гнетущей атмосферой данного зала – реально высший пилотаж.
Позвав на подмогу симфонический оркестр МВД РФ под руководством Феликса Арановского и духовой квартет «легенд украинского джаза», «Океан…» убедительно «облагородил» свои и без того проникновенные хиты и несколько собственных, редко исполняемых песен. Вакарчук в таком концерте прекрасно воспользовался шансом застолбить за собой, по крайней мере, на ближайшее время, звание лучшего славянского фронтмена-вокалиста (про Кипелова или Носкова сейчас не будем, это все же слегка из другой оперы).
У лидера «ОЕ» в Кремле получалось выглядеть нашим (ну, ладно, украинским) симбиозом Стинга и Мэтью Беллами. Ему, если хотите, шел подобный формат концерта. Вакарчук и поведением на сцене, и исполнительской манерой скроен под такой рок-симфонический формат. Вкус не изменил «Океану» ни в плане сценографии, получившейся скупой, но действенной, ни в подчеркнуто беспафосном общении с публикой (тут, собственно, старался один Вакарчук). Эпизодами вспыхивавший однотонными красками световой занавес позади оркестра в нужные моменты добавлял сочности происходящему.
Лукаво высказавшись в начале: «В Кремле хочется поменьше говорить. Поэтому мы будем петь», - участник «оранжевой» революции, «певец Майдана» Святослав продолжил в том же веселом духе. Принимая очередной букет от поклонниц, довольно быстро - назло охранникам зала - устремившихся танцевать во всех проходах партера, основатель «ОЕ» заметил: «Пока все цветы несут. Ждем белье…». Потом вспомнил ленноновское обращение к публике дорогих залов: «Те, кто на балконе, – хлопайте, а первые ряды партера пусть трясут бриллиантами». Преамбулой к хиту «Без бою» стала реплика Вакарчука: «Эту песню ждут те, кому подарили билеты на этот концерт», а «Зелены очи» удостоились характеристики: «Эту песню знают даже те, кто на это концерт не пришел». Между шутками все было всерьез. 
Гитарные пассажи Петра Чернявского, элегантные скрипки оркестра, надтреснутый, гибкий вокал Вакарчука в диапазоне от брит-попа до карпатского фолка и еврейского плача. Одной песни «Друг» хватит, чтобы сие почувствовать. В эпилоге – два «биса», включая рингтоновый хит «Я так хочу» из последнего альбома «ОЕ» - «Дольче вита», и долгие кремлевские аплодисменты.   

Автор - Михаил Марголис
Источник Известия







26 сент. 2011 г.

Святослав Вакарчук "За сценой" Нашего Радио





 


Святослав Вакарчук: "В Кремле мы играем рок, но в более пафосном формате"



Лидер группы «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук о том, как рок-группа может ужиться на одной сцене с симфоническим оркестром.В репертуаре Государственного Кремлевского дворца куда привычнее видеть концерты Стаса Михайлова или Филиппа Киркорова. На этой неделе там играет группа «Океан Ельзи» с «рок-концертом в пафосном формате» — к Святославу Вакарчуку и его коллегам по группе присоединится симфонический оркестр.



— Что будет на вашем концерте делать оркестр?


— Ответ достаточно простой. Есть два способа сделать такой концерт. Первый — группа подстраивается под академические аранжировки и делает своего рода unplugged с оркестром. Такие вещи не редкость, мы и сами играли такой концерт в Киеве в 2002 году. Второй подход — рок-группа остается сама собой, оркестр играет написанные для него партии, все вместе дает какую-то общую картину. Мы решили пойти этим путем.

— В программе, видимо, лучшие хиты?

— Такая формулировка отдает чем-то советским. В программе песни, которые лучше всего прозвучат с оркестром. И это не будет формальное исполнение всех песен, занимавших первые места в хит-парадах. Но процентов 70 самых раскрученных песен «Океана Ельзи», таких как «Твой день» или «911», прозвучат. Будет и несколько совершенно раритетных вещей. 


— Вы были на выступлении Стинга с симфоническим оркестром. Что-то подсмотрели?


— А Стинг как раз пошел по первому пути. Мне понравилось все, за исключением, как ни странно, атмосферы в зале — это был Дворец спорта в Киеве, там расставили сидячие места… Ну и для такой большой площадки мне как рок-музыканту хотелось бы больше драйва. Но это не критика, а скорее капризы — Стинга я очень люблю, и все его концерты, которые я видел, были прекрасны.


— Кстати, кто предложил Кремль в качестве площадки?


— У нас есть партнеры, промоутеры, которые изначально просто предложили играть концерт в Кремле. Но мы посчитали, что для рок-концерта в чистом виде это не совсем та площадка. Ну и мы пришли к соломонову решению — то есть рок-то мы играем, но в более пафосном формате.


— Даже в России найдутся люди, для которых Кремль — что-то вроде цитадели зла. Учитывая ваши политические позиции, не возникло ли у вас какое-то чувство противоречия при выборе площадки?


— Для меня Кремль — историческое место в дружественной мне стране. Если это вопрос с политическим подтекстом, то у меня никогда не было желания комментировать политические вопросы, касающиеся другого государства. Если имеется в виду культурный подтекст, то, слушайте, никто из нас не должен быть слишком большим снобом. Все зависит не от площадки, не от места, а от того, какую энергию ты туда приносишь.

— Всегда полезно посмотреть на себя со стороны. Какими вы со стороны видите Москву и москвичей?

— Москва, как и другие мегаполисы, — энергетически очень тяжелый город. Но есть сумасшедшее количество людей, которым это безумно нравится. И я думаю, что раз этот город так обустроился и так существует, значит, это кому-нибудь нужно, как говорил Маяковский. Из негатива здесь пробки и застройка, из позитива — культурная жизнь и рестораны.

— Расскажите о вашем новом проекте — кажется, он называется «96,7». Для чего он понадобился?

— Это рабочее название, так что не торопитесь его запоминать. В конце года вы услышите альбом и поймете, для чего он понадобился. Там соединилось сразу несколько вещей. Первое — существовали песни, которые не очень подходят под формат группы «Океан Ельзи». Второе — было желание как-то «переключить картинку». И третье — желание поработать именно с этими ребятами. С Дмитрием Шуровым мы раньше играли в «Океане Ельзи», а вот с Сережей Бабкиным я мечтал работать еще со времен его группы 5’nizza.
Источник Журнал TimeOut



25 сент. 2011 г.

Океан Ельзи на фестивале "Максидром" в Туле







Океан позитива от «Океана Ельзи»
Хэдлайнеры появились на сцене ближе к 22.00. Музыка мирового уровня заполнила все улочки возле стадиона «Арсенал», а фестиваль, организованный компанией «Тульская Медиа Группа», достиг своей кульминации, когда уже можно сказать: «Тула стала столицей рока по максимуму!»
До концерта лидер «Океана Ельзи» Святослав Вакарчук дал «Слободе» эксклюзивное интервью.
- Как добрались до Тулы? Без приключений?
- Приключения всегда можно найти. У нас, правда, такого желания не возникло, и мы добрались благополучно.
- Как вам наши дороги?
- Супер! Мы выехали из аэропорта «Внуково» и долетели сюда буквально за полтора часа. И это притом, что водитель не нарушал правил. В прошлом году у вас было хуже.
- В 2010 году, когда вы приезжали в Тулу с концертом, вас поселили в «спартанской» гостинице без воды и тепла. А как на этот раз?
- Я и не помню такого... Наверно я был невменяем (смеется). Я пока не знаю, буду ли я сегодня спать или сразу рвану назад. Сумку дорожную из машины еще не доставал. Может, если буду себя хорошо вести, организаторы нас куда-нибудь поселят?
- Как вам Тула?
- 2010 год мне запомнился визитом в «Ясную поляну». Я большой поклонник творчества Льва Толстого и для меня это была большая честь! Мы были в городе оружейников недолго, но у нас появились хорошие друзья. Надеюсь, они придут на сегодняшний фестиваль Maximum.
- Туляков ждут какие-то сюрпризы?
- Мы ориентируемся по настроению и обстановке. Сегодня концерт на открытой площадке, а температура воздуха стремительно приближается к -40°С. Так что будем зажигать, чтоб и самим не замерзнуть, и толпу раскочегарить.
- Получается, вы теплолюбивый?
- Это точно. Мне даже в этом помещении куртку снимать страшно!
- Где вам лучше выступать: на ревущих стадионах или в уютных клубах?
- Честно? Мне больше всего нравится быть зрителем и смотреть, как выступает кто-то другой!
- У вас 27-го сентября концерт в Кремле с симфониче6ским оркестром. Не страшно?
- В общем-то, нет. Ведь это не первый наш подобный опыт. Девять лет назад в Киеве у нас было шоу, где даже аранжировки переделывались для концерта с оркестром. Минус один - слишком мало рока... А так мы не стесняемся, несмотря на пафос залов и соседство с оркестровыми музыкантами, зажигаем по-полной!
- Будет у кремлевского концерта какая-то фишка?
- Конечно! Обычно нам подпевают с украинским акцентом, а в Москве будут петь без него (смеется).
- Как еще есть творческие задумки?
- Сейчас я занимаюсь своим вторым сольным проектом. Он появится, наверно, в декабре.  Мы уже все записали, будем сводить. Думаю, первая половина следующего года для меня лично пройдет под знаком этого сольного проекта. Названия нет, рабочее – циферное «9,6 и 7», может быть, оно и останется. Что это значит? Придумайте что-нибудь. Для каждого это будет что-то свое.
- Какую музыку слушаете на досуге?
- У меня в машине сейчас четыре диска из библиотек американского конгресса - старый блюз 20-40-х годов.
- Насколько вы высокотехнологичны в плане мобильных девайсов?
- Я всем пользуюсь. К сожалению, все эти высокотехнологичные штуки я очень часто теряю. Поэтому сейчас я в поездках ограничиваюсь смартфоном.
- А что делаете с помощью «iPad»?
- Самое главное, для чего он мне нужен, запись каких-то мыслей, текстов. А так – и книги читаю, и музыку слушаю. Играю крайне мало, разве что иногда в баскетбол.
- Социальные сети используете для отдыха или по работе?
- Я пользуюсь Twitter. Какой-то умный человек ограничил там число знаков, не надо писать никаких подробностей. Когда тебя читают десятки тысяч, каждый хочет, чтобы ты ему ответил лично. А в Twitter это необязательно делать. А «Facebook» использует только пиар служба группы, там у нас есть страничка.
- А кто ваши подписчики в Twitter?
- Их там больше 30 тысяч, я их не знаю. Но мне не интересно знать, кто меня читает. Для меня важно знать, что та информация, которую я выдаю, она попадает к ним без искажений. Там нет редакторов, программных редакторов, людей, которые стоят обычно между нами и слушателями.
- Вы частый гость телепроектов, шоу?
- Вчера мы играли в шоу «Проектоперисхилтон», было весело и интересно, мне понравилось. Хотя очень мало проектов, в которых интересно участвовать, поэтому спасибо создателям интернета за то, что они сделали телевизор необязательным.
- А согласились бы на участие в экстримальном проекте – «звезды в армии» или на острове?
- У меня совсем нет на это времени. Я вот не понимаю: как все эти известные люди успевают ездить куда-то жуков кушать? У нас постоянно концерты, записи. Я не могу себе позволить на месяц куда-то уехать.
- Для отдыха, что вам ближе: домик в деревне или дорогой SPA-отель?
- Это может быть и то, и другое. И хотя дачи у меня лично нет, я часто выезжаю за город и в ближайшее время, думаю, у меня появится где-нибудь там дом - такое укромное местечко.
- Насколько вы экстремальны?
- Я считаю, что само решение заниматься музыкой – это уже экстремальное решение.
- Какое самое необычное место, где вы выступали?
- Наверно, база НАТО в Коссово, где находится украинский миротворческий контингент. Мы играли там для солдат разных стран.
- Планируете увезти что-нибудь из сувениров?
- Ну, мы приехали без своего самовара, поэтому, думаю, можно его поискать.
- Что пожелаете тульским поклонникам?
- Удачи всем, хорошего настроения и чтите Льва Толстого!



Источник http://www.tula.rodgor.ru/
Павел Плахов, Ирина Плахова.
Фото Юмира Скибы.






Источник http://tsn-tv.ru/

23 сент. 2011 г.

Москва, закрытый концерт в клубе "Бочка"





Посмотреть в слайдшоу

Фотограф - Павел Бакаев
Источник http://fbr.tv


Святослав Вакарчук в программе "Мишанина"


 фото отсюда

 


Святослав Вакарчук: «Для меня выступать под фонограмму — такая же мука, как для фанерщиков петь живьем»



27 сентября в Кремлевском Дворце культовая украинская рок-группа "Океан Ельзи" выступит с необычным для себя сопровождением симфонического оркестра.
Лидер команды объяснил «Труду», чем украинец отличается от японца и почему Япония — его любовь, религия и философия.
 Есть среди рок-музыкантов кроме вас выпускники факультета теоретической физики?
— Знаю только, что гитарист группы Queen Брайан Мэй получил научную степень физика. Но замечу, что все люди с точным образованием очень сентиментальны. У них главное дело жизни — исследование природы, в чем нет никакого прагматизма. А представители творческих профессий — прожженные циники.
 Не смущает рокера такая пафосная площадка, как Кремль?
— Пафосной площадке — пафосная программа! Мы же выступаем в сопровождении симфонического оркестра: Если серьезно, никогда не разделяю: эта площадка пафосная, а та демократичная: Главное-то, что происходит на сцене.
— Зато наверняка есть любимая публика, любимые города?
— Вся публика — любимая. В прошлом году мы выступали в очень многих городах и не обнаружили никакой зависимости отношения к нам публики от географического положения. Так, у нас был прекрасный концерт во Владивостоке и не менее прекрасный — в Лос-Анджелесе. Был классный концерт во Дворце спорта Санкт-Петербурга и такой же классный — в маленьком клубе Красноярска.
 Святослав, вы любите культуру Японии. Доводилось ли там петь?
— Пока нет. Выступали близко — на Сахалине.
 Не кажется ли вам, что японец и украинец — это как русский и немец: полные антиподы?
— Полностью согласен, поэтому меня и тянет в Японию. Островная жизнь, суровые природные условия, религиозная философия сделали японцев такими, какие они есть: трудолюбивыми,уверенными в себе, лаконичными, внешне невозмутимыми, но при этом очень чувствительными… Тогда как у народа Украины очень сильно чувство связи с землей, потому что земля всегда была плодородной. Тот, кто близок к земле, консервативен — из года в года надо делать одно и то же, причем в определенный срок. А с другой стороны, тот, кто привязан к богатой земле, обладает миролюбивым характером и фундаментальной надеждой на будущее. Вот три главных качества украинца я выделяю: консерватизм, миролюбие и несокрушимый оптимизм.
 А что скажете об океане? Есть у вас любимый?
— К сожалению, не видел Северного Ледовитого — правда, был в Мурманске, но там только залив, от которого до Баренцева моря 50 километров. А из всех остальных океанов, на которых я был, мне больше всего понравился Индийский. Большое впечатление произвел мыс Доброй Надежды, где сходятся Атлантический и Индийский океаны. Там сильные волны и могучий ветер, потому что температура воды в Атлантике ниже, чем в Индийском океане. Даже видно, как сходятся две водные стихии: цвет воды у океанов разный. Очень красиво. И музыка там хорошо писалась.
 А какая симфоническая музыка вам ближе?
— Люблю Пятую и Седьмую симфонии Бетховена. Очень нравятся Чайковский, Стравинский. Но больше всего душа тянется к Малеру.
 Известно святое правило «Океана Ельзи» — петь вживую. Ни разу не нарушили?
— Это не правило, просто для меня петь под фонограмму — такая же мука, как для тех, кто привык к фанере, выступление живьем.
Автор - Анжелика Заозерская
Источник   Труд, № 163, 23.9.11


"Океан Ельзи" в Кремлевском дворце


открыть материал ...
"Океан Ельзи" в Кремлевском дворцеИдея выступления группы — символа "оранжевой революции" в Кремле интриговала сама по себе. Весной, когда информация о проекте только-только появилась, воображение рисовало билборды, раскиданные по Москве. Ну, например, Спасская башня с украинским трезубцем вместо рубиновой звезды. Или буквы "КРЕМЛЬ", залитые голубой и желтой краской. Провокация была бы звонкой, вполне возможно, рекламу попросили бы снять, и у группы появился бы лишний повод напомнить аудитории про концерт. Но "Океан Ельзи" не стал дразнить гусей. Билеты и без провокаций идут в продаже на ура.
открыть материал…



22 сент. 2011 г.

Святослав Вакарчук: Внутрішня свобода і пізнання - дві найбільші цінності для мене


скоБфотуА – творчо-інноваційний проект компанії Київстар. Це зустрічі з людьми, які максимально віддалені від телекому – музиканти, актори, художники, джазмени, лікарі, вчителі… Адже проривні ідеї – не завжди там, де їх шукаєш – в офісі, кімнаті, функціональному напрямку. Їх варто шукати у спілкування, діалозі з кимось дуже іншим! 




скоБфотуА – незвичне слово… Тим паче для назви інтелектуальної ініціативи. Воно змушує задуматися, поглянути на зрозумілі речі під іншим кутом зору. Інколи – протилежним до звичного та загальноприйнятого. Наприклад, спробуйте прочитати слово справа наліво…
Це було на даху. Це було про лідерство, інновації та успіх – з Вакарчуком-філософом
Пропонуємо Вашій увазі ключові повідомлення та роздуми, які «творив» Славко разом із київстарівцями під час першого інтелектуального діалогу на скоБфотуА. Подумати дійсно було багато про що!



Команда
Сильна команда, в якій існує довіра один до одного, є важливішою за лідерство. Гурт сильніший, ніж одна харизматична особистість. Персона має спади і підйоми, а команда - працює більш рівномірно, тому й успішніше.
У мене дві різні команди. Перша - сам гурт. Друга - команда потужних людей, які працюють поза сценою. У цих командах я як лідер можу задавати напрямок руху, але ніколи не займаю роль начальника. Кожен розуміє свою персональну відповідальність, і ніхто зверху на людину не тисне. Від його/її особистих результатів залежить результат усієї команди - це і є головною мотивацією.

Команду «Океан Ельзи» об’єднує смак до музики. Кілька років тому з гурту пішли два музиканти, і причина була саме в розходженні поглядів на музику. Це природний процес, адже коли люди не відчувають один одного з творчої точки зору, то вони не можуть створити спільний творчий продукт.


Безумовно, команду можуть об’єднувати гроші, але лише короткостроково. Візьмемо приклад гурту RollingStones, учасники якого на сцені разом уже 40 років. Я як музикант з впевненістю можу сказати, що їх тримають разом не гроші. Насправді, вони вже давним-давно позаробляли достатні суми. Вони разом завдяки творчому союзу.
До речі, музиканти RollingStones не є близькими друзями. Подружитися можна насправді з багатьма людьми, підлаштовуючись один під одного. А творчий союз – це дар від Бога. Це як кохання, яке приходить зверху, і пояснити це неможливо.
Що змушує вставати зранку з ліжка
Фундаментальна річ, яка підіймає мене щоранку з ліжка, – бажання пізнавати нове. Це і читання історії, і фізика, якою я із задоволенням займався, і музика, і творчість. Мотивація мого життя – це цікавість. Додати щось тут мені складно.
Власне покликання
У житті потрібно берегти внутрішню свободу, бажати пізнавати нове, а також – вгадати зі сферою діяльності. Останній пункт дуже складний.





В університеті я вивчав фізику, яка для мене була цікавою. Але в той час щось мені не дозволяло «розкрити крила» на повну силу. Це відчуття було зі мною, поки я майже випадково не прийшов на репетицію гурту і не зрозумів, що це моє. Я з дитинства знав, що маю хист до музики, але не збирався займатися нею професійно. В ту секунду я зрозумів, що музика – це «саме те», і це відчуття вже не відпускав ніколи.

Знайти призначення не означає, що треба ставати всесвітньо відомим або мультимільйонером. Головне – внутрішній стан. У невеличких європейських ресторанах часто можна побачити власника, який самовіддано готує чарівні страви, або ремонтує будівлю, або поливає газон. Ці власники зажди радіють, коли відвідувачі вдячні за їхню роботу. Вони не мають планів відкрити другий ресторан, потім ще п’ять, а потім продати франшизу і заробити мільйони. Більшість з них працюють тому, що отримують шалене задоволення від свого маленького ресторанчика. Це їхня внутрішня свобода. І саме такий підхід до життя робить малий бізнес в Європі чи Штатах настільки успішним.
Найманому працівнику таку мотивацію знайти важче, але є люди, які створені саме для такого типу роботи. Вони вміють працювати в команді і здатні дуже якісно втілювати ідеї. Це теж може бути внутрішньою свободою – без таких людей світ розвалився би.
Персональні цінності
Дві мої найбільші цінності – внутрішня свобода і пізнання. Це основа мого життя. Хтось скаже, що є також кохання, але для мене це один із способів пізнання світу, тому кохання – тут присутнє.
Ставлення до критики
Я завжди відкритий до критики, але вона є двох типів. Перша – як в байці Крилова, «ты виноват лишь тем, что хочется мне кушать», а друга – конструктивні зауваження. Варто працювати з другим типом критики, а на перший тип – не зважати. Головне, щоб критика працювала на розвиток.
Лінь
Якщо я відчуваю внутрішній драйв від ідеї, то стаю дуже працездатним і можу працювати цілодобово. Але якщо я не маю внутрішньої мотивації, то робота стає для мене мукою. Тоді я стаю лінивим.
Страхи
Я всередині багато чого боюся. Ці страхи не виходять назовні – вони присутні, але я їх нівелюю розвитком. Наприклад, один з моїх страхів – це втрата розуму контролю над собою. У французького філософа Монтеня я прочитав фразу: «Найбільша трагедія для людини – це втратити інтелектуальний контроль над собою».
Принципи «Океану Ельзи»
Ми ніколи не дозволяємо іншим вирішувати, які пісні прозвучать на будь-кому нашому виступі. Звісно, ми можемо враховувати побажання, але ніколи не будемо співати те, що нас будуть примушувати. Нам платять гроші за те, ким ми є. Ми не наймаємося клоунами. А якщо ми не потрібні нікому такими, якими ми є, то зароблятимемо іншою діяльністю, але не зраджуючи собі.
Власні принципи повинні бути універсальними у всіх сферах життя. В іншому випадку людина стає нецілісною.
Потрібно бути чесним з самим собою - завжди і скрізь. Кому потрібна людина, яка задовольняє всіх навколо, але не в мирі сама з собою?!

Процес творчості
У творчості неможливе передбачення: ти робиш те, що хочеш саме зараз, а не прораховуєш три кроки вперед. Хоча в бізнесі передбачення та ділове чуття є визначальним.
Можна стати успішним бізнесменом, будучи абсолютним невігласом. 90% ділового успіху – це розуміння психології людей та інтуїція, які даються людині з народження. Пам’ятаю, в школі були учні, які ще в молодших класах вимінювали фантики на молоко - вони стали успішними людьми. Водночас, відмінники досягли у житті значно менше - успіх у бізнесі не корелює з інтелектуальним розвитком. Але є інша сторона медалі - високоінтелектуальним людям цікавіше жити. У багатьох мультимільйонерів світогляд часто лишається дуже вузьким - будинки, яхти і коштовності не розвивають в цьому плані.
Особисто для мене краще бути бідним, але розуміти світ, ніж багатим, але вузьколобим.
Перехід від ідеї до продукту
Якби в мені було більше маркетолога чи бізнесмена, то я «продавав» би більше. Але для мене першочерговою є насолода від того, що ти робиш.
Ми працюємо не заради бізнесу. Згідно із правилами українського бізнесу, ми мали би деякі речі творити по-іншому, і у коротко- та середньостроковій перспективі це дало би більше грошей. Але наше завдання – існувати якомога довше і заробляти стільки, щоб вистачало на безболісне продовження своєї творчості.
Такий підхід навряд чи можливий у великому бізнесі – тут потрібна гра без сентиментів, де в основі завжди стоїть фінансовий результат. У творчості трохи по-іншому, це як у сім’ї: просто бажання зберегти сім’ю неможливе без кохання тому, що рано чи пізно вона все одно розпадеться. У бізнесі ж задля прибутку іноді необхідно наступити на своє «я».
Найщасливіші люди – ті, які знайшли баланс між творчістю та бізнесом. Для мене ідеальним прикладом такої гармонії є компанія Apple та її засновник Стів Джобс. Він спочатку думав про красиве, а потім це почало добре продаватися. Ймовірно, зараз уся ця «машина» думає значно більше про гроші, але початкова енергія краси та естетики не дозволяє компанії зійти з цього шляху.
Ставлення до конкурентів
У творчості я ні на кого не рівняюся, тому що творю задля внутрішнього задоволення. Я одержую задоволення від процесу.
Основна характеристика творчих людей – розвинуте відчуття прекрасного, яке дозволяє креативити прекрасні речі. В іншому випадку творчість неможлива – автор повинен сам собі сказати, що його творіння красиве, гармонійне та особливе. Творчі люди ніколи не мотивуються лише прагматичними речами.
Взаємодія з публікою
Велика кількість людей, яка хоче тебе чути і бачити, автоматично дає тобі драйв. А далі працює закон збереження енергії: люди посилають тоді позитив, ти його отримуєш і відправляєш назад. Уявіть 10 тис. людей в одному місці, які дивляться на тебе і ставляться до тебе більш-менш позитивно - це неймовірний обмін драйвом.
Подальші музичні плани
За минулий рік ми провели понад 100 концертів. Емоційно це виснажливо, тому зараз я займаюся сольним проектом, щоб вивільнити нову енергію. Драйв від нової ідеї дасть мені нових сил для основного проекту – «Океан Ельзи».
Причини успіху «Океану Ельзи»
Зараз ми живемо між двох вогнів. Один з них - критики, які кажуть, що «старий» гурт «Океан Ельзи» – це ковток свіжого повітря, а останні пісні – попса. Інший - люди, які вважають, що наша музика надто складна і незвична для пострадянського слухача. Тому рівнятися у своїй роботі на чиюсь оцінку нерозумно, бо завжди будуть незадоволені.
Великий фактор успіху «Океану Ельзи» полягає у тому, що всі ми ставимося до роботи щиро. Я нещодавно виступав у Алматі і після концерту розмовляв з кількома місцевими людьми. Вони були здивовані, наскільки ми віддаємося на концерті. Я неодразу зрозумів їхнє здивування тому, що для нас це був звичний стиль роботи на сцені. Ці люди порівняли, що ми наче грали останній концерт у своєму житті. Ми любимо свою діяльність і не можемо грати наполовину. Важливо робити свою повсякденну роботу «як в останній раз».
«Океан Ельзи» як бізнес
Для «Океану Ельзи» з самого початку було важливо створити європейську бізнес-модель. Ми є одним з тих гуртів, який приніс таку модель в цю країну. Ця модель працює таким чином: спочатку створюється музика, а потім гурт починає думати, кому це може бути цікаво. Далі підключаються інструменти маркетингу, але сам продукт не змінюється. Ми перші почали робити великі тури, і, насправді, не так багато рок-гуртів в Україні це роблять. Для нас це основна бізнес-модель, коли ми випускаємо альбом, який люди хочуть почути вживу. Минулого року ми мали 100 концертів від Сахаліну до Каліфорнії. Так ми замикаємо наш бізнес-цикл.
В Україні частіше працює наступна схема: сідає продюсер і починає думати, що подобається українській аудиторії. По-перше, це красиві прості пісні, які запам’ятовуються. По-друге, це гарна картинка – особливо гарні дівчата. Якщо при цьому вони ще й гарно співають, то продюсер створює успішний музичний проект. Наприклад, таким шляхом пішов Костя Меладзе і створив гурт «ВіаГра», яка є досить якісним і комерційно успішним проектом. Найбільші заробітки при такій бізнес-моделі – різного роду закриті заходи, і в значно меншій мірі – касові концерти.
Політична ситуація
Загалом політична тема для мене сумна. Однією ногою ми на шляху динамічного розвитку, а іншою – у глибокій ямі. Усе залежить, яким буде наш наступний крок. Я не думаю, що Україна може не відбутися. Цей погляд надто песимістичний, та й світова спільнота не дозволить нам зникнути. Але Україна може стати класичною країною Третього світу.
Подальший розвиток нашого суспільства не залежить від особистості-вождя. Наше майбутнє залежить від кожного з нас. Ми маємо занадто мало свободи всередині нас. Цьому нам варто повчитися у європейців, для яких фундаментальною цінністю є саме індивідуальна внутрішня свобода. Цього не дасть жодна команда реформаторів, які можуть зробити нас лише трохи багатшими.
Внутрішній стержень пересічного українця ще слабкий – ми незрілі, нами легко маніпулювати. Тому з’являються стереотипи «СхідЗахід» або провокації у Львові. Для сильної України кожен повинен мати свою модель країни і припинити бути частиною стада. Лідери повинні підлаштовуватися під бажання більшості, а не більшість має бігти туди, куди підняв руку вождь. Це і є європейськість.

Державна підтримка культури
Держава не повинна надто сильно підтримувати культуру. Сила цього феномену іде від рівня розвитку кожного з нас. Якщо бажання культурного розвитку є в крові людини, то держава не є головним локомотивом у цьому питанні. Для багатьох українців ця цінність другорядна, і це відображається на країні. Також не потрібно винити особисто людей тому, що багато наших співвітчизників борються за виживання - їм не до культури.
На розвиток культури негативно впливає те, що люди дивляться одні й ті ж серіали, слухають одну й ту ж музику, сповідують однакову моду. Це прояв того, що люди мало працюють з собою всередині. Зміни можуть наступити лише тоді, коли з’явиться активний середній клас. А від влади не можна вимагати думати про культуру.
Основне завдання держави – збільшувати кількість заможних людей, які самі знайдуть шлях до культури. Держава не повинна створювати музеї з шедеврами світового мистецтва тому, що пересічний українець не знатиме навіть прізвищ митців.
Корупція
Багато хто говорить, наскільки жахлива у нас корупція. Я на це відповідаю, що вона починається з тих, хто взятки дає. Я не даю взяток принципово. Можливо, мені це простіше зробити завдяки своїй популярності. Мене жодного разу не просили дати конкретну взятку за якусь послугу.
Я часто думаю, чи збережу свої принципи, коли на шальках терезів будуть дуже важливі для мене речі. Я не є революціонером, і образ ЧеГевари для мене не підходить. Я не буду йти напролом. З іншої сторони, тікати я теж не буду. Я оберу третій варіант – обійти бар’єри, лишаючись самим собою.
Про скоБфотуА
Я захоплений ідеєю нашої зустрічі. Чудова не тільки погода і місце (дах одного з найвищих будинків Києва). Я захоплююся, що ви хочете виходити за рамки і робите небанальні речі. В якийсь момент приходить розуміння, що саме такі зустрічі стали поворотними в наших долях. Бажаю вам на майбутнє подальших креативних зустрічей з різними людьми – це одна з основ успішного бізнесу, коли люди разом починають дивитися на світ по-іншому.
Наша зустріч є для мене цінною, перш за все, завдяки обміну думками. Я почув потужні питання, над якими продовжу думати. Сьогодні я збагатився не менше, ніж ви. Для мене це велика радість – дякую вам!

Untitled from Vladimir Liannoy on Vimeo.
Джерело: Проект скоБфотуА, Київстар
Источник http://innovations.com.ua/