31 окт. 2010 г.

Санкт-Петербург, СК "Юбилейный", 31.10.10




За находку спасибо Sova_Puh
Автор -Елена Бледных
Источник http://lenreport.ru/




Видео от nuvolettka







Автор - krewatik


30 окт. 2010 г.

Святослав Вакарчук выбрал пять лучших групп за октябрь для DMD



За півроку, які я слухаю молоді групи на порталі DMD, я помітив, що майже в кожній групі, я знаходжу речі, через які ми самі колись проходили. Деякі групи приділяють більше уваги драйву і настрою, інші – намагаються зробити якісні аранжування, для когось найважливішими є мелодії, хтось акцентує увагу на голосі…Я впевнений, що якби всі ці якості об’єднати в одній групі, вийшло б справжнє явище в українській музиці. Можливо, я занадто прискіпливий, та слухаючи молоді групи, постійно зіштовхуюсь з тим, що чогось трохи, але не вистачає. Деколи починаю думати, що так є скрізь, але потім вмикаю свої улюблені групи – у них мені вистачає всього. Отже, все ж таки справа в нюансах, які важливо витримувати. Цього місяця вийшов яскравий приклад моїх слів: у кожної з п’яти груп є щось особливе, й разом з тим - кожній чогось не вистачає.




Санкт-Петербург, Гранд Отель "Европа", Ужин со звездой, 30.10.10





Автор фото - Павел Литвинов
http://spb.geometria.ru/events/gigs/2010/10/30/471102



29 окт. 2010 г.

Сладкая жизнь "Океана Эльзы"



Новое Русское Слово,
http://www.nrs.com/



Калининград, Ситипарк, 29.10.10




Автор видео - dus13th



Автор фото -Артем Сташкевич
http://dymok.net/index.php?option=com_gallery&task=show_gallery&Itemid=31&category_id=5&id=1331























http://gallery.ru/watch?a=bcKX-fwO1
Автор фото - Ирина Ключевская


















видео- dus13th



"Балтийский Бродвей": интервью за 16 минут до концерта 



29 октября в «Ситипарке» (Калиниград) в рамках тура «Dolce Vita» выступили украинцы «Океан Ельзи». За шестнадцать минут до концерта Святослав Вакарчук рассказал корреспонденту «ББ» как пытался варить кашу в парламенте, раскапывал города, ходил по музеям в Америке и был с бородой.

автор: Василий Колесник
журнал "Балтийский Бродвей" №102 (22), Калининград

Я заметил, что на снимках к последнему альбому вы единственный из всех участников группы у кого нет бороды.

- Да не может такого быть! Вот буквально несколько недель назад был с бородой. Дней пятнадцать-двадцать не брился.

Тур уже достаточно долго длится. Жизнь по-прежнему кажется сладкой (Dolce Vita — сладкая жизнь (ит.))?

- Она никогда не была сладкой. Мы пытаемся выяснить, что такое сладкая жизнь. Задаем вопрос, а не отвечаем на него.

Но все же, жизнь слаще во время концертов или в промежутках между выступлениями?

- На сцене я лично стараюсь жить так, будто эти минуты — последние в моей жизни. Я никогда не оставляю ничего на потом. С музыкой надо, как с любимой женщиной — до конца. Поэтому на концертах моя жизнь сладкая всегда. Вне концертов и так, и так бывает.

А какая связь между названием альбома и одноименным фильмом Феллини?

- Если помните, то герой Марчелло Мастрояни — журналист - там разрывается между обычной жизнью, которую в конце фильма символизирует маленькая девочка, зовущая его вдаль, и между «дольче витой» - ночной, абсолютно нарочито материальной, гедонистской, которую несут в себе представители высшего общество, с которыми он познакомился. Это вдохновило меня написать - «кому тюрьма, а кому дольче вита». Песня о тех же вещах, но по-иному высказанных.

Девять месяцев своей жизни вы были депутатом. Потом сложили полномочия. Не понравилось?

- Формально даже тринадцать. Я посчитал, что таким людям как я не место в парламенте. Увидел больше фальши, искусственности, самолюбия, жадности, чем желания сделать что-то хорошее для страны. Декларируемые людьми цели отличаются от действительных. Так каши не сваришь.

На «Twitter» вы недавно восхищались работами MoMA (Музей современного искусства – авт.) на Манхеттене, где были в рамках тура. Что запомнилось?

- Да, при чем мы там оказались почти случайно, с Милошем. Вышли пообедать, видим — музей. И зашли — на час. Хорошие коллекции. Не хуже чем в Вашингтонской Национальной картинной галерее. Когда были в Сент-Питерсберге во Флориде, то буквально в последний день, опять же с Милошем, сходили в Музей Сальвадора Дали.

А в Дании сейчас открылась выставка художеств Дэвида Линча.

- Я не большой фанат Линча. Но «Твин Пикс» мне нравится. В Киеве я видел выставку рисунков одного из величайших музыкантов современной поп-рок музыки - сэра Пола Маккартни. Даже имел честь лично с ним познакомиться. Ну, что я вам скажу — не зная, что автор картин известный музыкант, запросто можно пройти мимо.

Каким в вашей жизни был самый необычный опыт работы?

- Когда мне было пятнадцать, летом я месяц работал на раскопках древнего города под Львовом. Зарабатывал свои первые в жизни деньги. Жили в палатках, и нашей задачей было - выкапывать первые слои земли. Потом я взял с собой несколько обломков глиняных горшков древне-киевской Руси. Им тысяча лет примерно.

Где они сейчас?

- У родителей где-то по-моему. А недавно мне на день рождения товарищ подарил цельную трипольскую фигурку тельца. Ей где-то шесть тысяч лет. Телец - это символ трипольской культуры, и мой - тоже.

Есть такая группа, ценой совместного выступления с которой вы готовы были бы выступить у нее на разогреве?

- Хороший вопрос. Интересный очень. Скорее всего нет. Я объясню почему. Большинство групп и артистов, с которыми можно выступить не кажутся нам такими, чтобы выступать у них на разогреве. А те немногие, с которыми было бы за честь выступить - то еще испытание. Вряд ли люди будут всерьез тебя слушать, когда они ждут главного гостя вечера. Согласились бы мы выступить перед Rolling Stones? Вряд ли.

Часто вашу музыку характеризуют как стадионный рок. Летом, вот, в Лужниках вместе с U2 спел Шевчук. Боба Дилана - «Knocking on Heaven's Door».

- Я читал, да. Шевчук по бумажке пел, кажется.

Да, я смеялся, что это ему Боно перевод на русский сделал.

- А сложным был перевод?

Нет вроде. «Мама сотри с меня эту наколку, она мне больше не нужна...» и так далее. А если не «Knocking on Heaven's Door», то какую песню вам было бы интересно услышать в исполнении Боно и Шевчука?

- Честно говоря, мне все равно. Я с большим уважением отношусь и к одному, и ко второму, но не являюсь фанатом ни одного, ни второго. Поэтому... не знаю. Взяли удачную. Когда не знаешь, что петь - все поют Боба Дилана.

На концерте в Калининграде Шевчук выступал в маске ОМОНа, и я пожалел, что на сцену к U2 он вышел не в ней.

- (Общий смех). Я обсуждать его фигуру не хочу, но то, что он так высказывает свою позицию в нелегких, согласитесь, условиях, это вызывает уважение. Другое дело, если копаться глубже — зачем?, что?, как?. Но сам факт, что есть смелость... почему нет? Хорошие вопросы, кстати, вы задаете. Мне они нравятся.

Спасибо. А вас не обижает, когда у вас берут интервью и не просят расписаться на диске, например? Вот как сейчас.

- (смеется ) Наоборот. Время экономит. Спасибо!

Скоро музыканты уже были на сцене, и в Калининграде состоялся первый и оттого долгожданный концерт «Океан Ельзи».
http://www.okeanelzy.com/ru/blog/post283.html/


24 окт. 2010 г.

«Океан Ельзи» презентував альбом «Dolce Vita» у Вашингтоні




У суботу 24 жовтня у Вашингтоні виступив гурт «Океан Ельзи», презентувавши альбом «Dolce Vita». Вашингтон став передостанньою зупинкою «Океану» у турі Північною Америкою. А загалом це вже був 90-ий концерт, який гурт провів, починаючи з весни. У США «Океан Ельзи» повсюди супроводжують повні зали прихильників. Серед них не лише українці, але й багато американців, які через цю музику хочуть глибше ознайомитись з українською культурою. Після Вашингтона «Океан Ельзи» відправився у Флориду, а за кілька днів – проведе концерт у Москві. Завершиться тур на підтримку альбому «Dolce Vita» наприкінці року в Україні.
А перед концертом в одному із клубів американської столиці лідер гурту – Святослав Вакарчук поспілкувався із журналістами.

Чого Ви очікуєте від цих гастролей?
СВ: Для нас, насамперед, це дати можливість шанувальникам «Океану Ельзи» побачити нас у всіх містах, де вони живуть. Ми дуже багато гастролюємо, це, мабуть, 87 концерт нашого туру, починаючи з 9-го березня. За винятком невеликих перерв, ми увесь час у турі і нарешті приїхали в Америку. Будь-який тур не був би повноцінним, якщо б він не проходив через Сполучені Штати. У Вашингтоні ми виступаємо в тому ж клубі, що й завжди. А от в інших містах таких як Торонто, Нью-Йорк, Лос-Анджелес, ми виступали на великих сценах, у справжніх великих рок-залах і це нас дуже тішить. Кількість глядачів теж зростає.



Для вас є різниця де грати?

СВ: Ми розпочинали, як й усі, – з маленьких клубів. Потім ми перейшли на великі фестивалі, стадіони, палаци спорту і довший час взагалі більше ніде не грали. А останнім часом ми почали проводити концерти у великих клубах, де глядачі дуже близько. І цей контакт з публікою значно швидше відчувається і в якомусь сенсі це навіть краще. Іноді від виступу перед стотисячною аудиторією, як це недавно було у Києві, самому зриває дах. Ти стоїш і вже не знаєш як з цими людьми спілкуватися – їх дуже багато. А от коли виступаєш перед однотисячною аудиторією, думаю, це найбільш вдячний за кількістю зал.

Ваш останній альбом «Dolce Vita» більше сумний, чи веселий?


CВ: Думаю, що ні сумний, ні веселий. Справжня творчість має бути багатогранною. Мені здається, що поганий той художник, який не вміє трішки посміятись, але так само, поганий і той, хто не вміє трішки подумати. У цьому сенсі для мене є такі ідеальні письменники, як наприклад Кафка, Хемінгвей, у творах яких завжди присутні іронія і гумор, але попри все, це  дуже серйозна література. Так само і в музиці. Візьмімо наприклад «Бітлз». Жоден їхній альбом не обійшовся без якихось «приколів». Водночас вони створили великий пласт музики, який у сучасній рок-культурі ніхто окрім них не створив.
Ми стараємось до всього підходити збалансовано. Наприклад у нас є пісня «Ще один день», яка насправді є стилізацією. Ми навіть не граємо її на концерті, тому що це була така собі музична іграшка. Денис Дутко приніс цю пісню, нам дуже сподобалась мелодія, але ми вирішили з неї зробити більше варіант мюзиклу. Ми записали туди справжню пилу, бек вокали а-ля мюзикл, яких ми ніколи раніше не робили. Або, наприклад, пісня «Надя». Наші шанувальники розділились на дві половини. Одним ця пісня дуже подобається, і вони все розуміють. Другі абсолютно серйозно обурюються, як я міг написати такий жахливий текст. Ну, як бачите, написав якось… хто як розуміє (сміється).
Щойно перед концертом у Вашингтоні Ви розспівувались англійською. Ви плануєте співати англійською?

СВ: Ми не соромимось розспівуватись англійською, але перед аудиторією, я все ж таки співаю своєю рідною українською. Втім, у мене є в планах щось англомовне. Кожен рік я щось думаю. Може мені потрібно сюди приїхати, пожити тут. Хоч я розмовляю, читаю, пишу англійською, але писати пісні це трішки інше. Потрібно ж відчувати мову.
Ви маєте на увазі, щоб співати англійською, Ви мусите написати пісню самостійно?

СВ: Так звичайно. Треба написати цю пісню. Cпівати «Летс Зепелін» чи «Бітлз» я можу скільки завгодно, але ж навіщо? Люди прийшли послухати Океан Ельзи.


Наступне запитання поставив кореспондент російського агентства ИТАР-ТАСС: (Переклад з російської)

Ви працюєте з рідною, українською мовою. І це прекрасно! Я не один так думаю. Але все таки, як Ви вважаєте, яке майбутнє російської мови в Україні?


СВ: Судячи з усього, ніякого поганого майбутнього у російської мови в Україні немає. Її точно не забудуть. Думаю, що російська мова буде в непоганому становищі, беручи до уваги те, що вона захищена головним носієм цієї мови – Росією, яка розташована поруч і яка на найменшу проблему з російською мовою в Україні миттєво реагує і захищає її. Іноді, як на мене, аж занадто. Але загалом, думаю, проблем не буде. Не хвилюйтесь.
Чи відчуваєте Ви себе послом української культури, коли їздите в закордонні тури?

СВ: Я відчуваю себе українським музикантом. А посол я української культури, чи ні – нехай скажуть люди, які прийшли на мій концерт.

Флорида, State Theater, 24.10.10



видео- yroysent





Посмотреть в режиме слайдшоу
Автор фото - Валерия Козлова
Источник http://www.facebook.com/album.php?aid=241094&id=142506412522







видео - olexv