31 мая 2010 г.

Святослав Вакарчук выбрал пять лучших групп за май для DMD



Цього місяця я вирішив розглянути стилі, які раніше нами не обговорювались, проте на порталі частка такої музики дуже велика. Та одразу хочу попередити: чи то я не сильно розуміюся на цьому, чи то «музика» така підібралась, але мої спроби обрати якісну танцювальну чи R’n’B музику серед представленої на порталі, потерпіли фіаско...

Я чудово розумію, що в Україні є багато шанувальників такої музики. Та й мені самому подобається досить багато речей в стилі R’n’B, але це якщо говорити про якісну музику… Пісні ж цього стилю, представлені на порталі, з одного боку, мають велику кількість скачувань, значить вони цікаві людям, й можливо, серед них є експерти, які можуть вибрати щось цікаве. А з іншого, як на мене, представлена музика в основі своїй досить вторинна. Окремо хочеться сказати про тексти.

Одразу відчувається різниця між текстом, який написаний від душі і текстом, який навмисне пишеться так, щоб «зачепити» людей. Не проблема вставити багато «домашньої лексики» для епатажу чи привернути увагу «оригінальними епітетами» – проблема зробити це так, щоб люди вам повірили.

Що ж стосується музики, про яку я буду говорити сьогодні, то серед вибраних мною колективів є як самобутні, хоча ще не професійні, так і вже цілком сформовані музичні колективи, які мають хороші шанси пробитися. Нажаль, маю відзначити, що з кожним разом стає все важче обирати нову хорошу музику. Тож завантажуйте більше своїх треків, запрошуйте друзів, знайомих чи просто тих музикантів, які вам подобаються, ділитися тут своєю музикою.
Отже, п’ять колективів, які я обрав у травні.




Одесса, Дворец Спорта, 31.5.10



Автор фото - Лена Sandy
отсюда http://vkontakte.ru/photo-10450_167218987#photo/-10450_167218980
смотреть в режиме слайдшоу http://img214.imageshack.us/slideshow/webplayer.php?id=96114273.jpg


27 мая 2010 г.

Черновцы, Летний театр, 27.5.10





фото Юрия Коваля
http://bukovyna-hotel.com/news.php?cid=343&page=1
ОКЕАН ЕЛЬЗИ ВП’ЯТЕ З КОНЦЕРТОМ У ЧЕРНІВЦЯХ


Океан Ельзи вп’яте з концертом у Чернівцях. Цього разу гурт організував всеукраїнський тур на підтримку свого нового альбому «Дольче Віта». З початку року хлопці встигли вже побувати в Росії та Білорусі. А в рідній країні концерти гурту розпочалися 22 травня у Львові на фестивалі «Старе місто».

Втретє концертна агенція Олега Сандуляка організувала концерт гурту Океан Ельзи у Чернівцях. Після того, коли нові пісні з альбому «Дольче Віта» почули росіяни та білоруси, Вакарчук з командою вирушили містами України. Організатор концерту у нашому місті розповідає, як показують попередні виступи океанівців у Чернівцях, цього разу концерт також буде цікавим та феєричним.

Олег САНДУЛЯК, організатор концерту: «Це підтримка нового альбому «Дольче Віта», складається концерт із двох блоків – нові пісні та добірка старих хітів».

За кілька годин до концерту учасники гурту поспілкувалися у прямому ефірі нашого телеканалу із місцевими журналістами. Чимало говорили про своїх прихильників.

Святослав Вакарчук, лідер гурту «Океан Ельзи»: Крім майже сімдесяти українських міст, які охопить концертний Дольче-віта-тур , гурт Океан Ельзи планує виступити в Західній Європі та Північній Америці.

У наступному році Вакарчук пообіцяв усі концерти проводити виключно на стадіонах, а поки що у Чернівцях гурт співав у Літньому театрі. За півгодини до концерту прихильники поділилися думками, чого очікують від Океану Ельзи цього вечора на сцені. 
Коли на сцені після виходу музикантів з’явився Вакарчук, зал зустрів його гучними оплесками, проте тоді усі сиділи. За кілька хвилин і дорослі, і малі танцювали, стрибали та співали разом зі співаками. Чернівецьку публіку океанів ці зуміли підірвати на всі сто.

З нового альбому Святослав Вакарчук заспівав лише п’ять пісень, решта були старі та добре всім відомі хіти. Грали та співали музиканти наживо протягом двох годин. Якщо під час концерту у Львові Океан Ельзи на біс викликали тричі, то на прохання чернівецької публіки гурт на сцену виходив чотири рази.

Олександр Хмель. Телеканал «Чернівці».
http://mtrk.com.ua/content/view/17328/2/


«Океан Ельзи» ділився своїм солодким життям із чернівчанами


«Океан Ельзи» ділився своїм солодким життям із чернівчанами. Презентація альбому «Дольче віта», концерт океанівців і півгодинне спілкування із журналістами – музиканти чи не вперше порадували буковинців прес-конференцією.

На прес-конференції учасники гурту «Океан Ельзи» поводилися досить таки розкуто. Ближче до закінчення Вакарчук попросив пробачення за поведінку океанівців, спираючись на те, що у них просто хороший настрій. Неохоче говорив про політику і заявив, що їхнього гурту в українському шоу-бізнесі немає.

Святослав Вакарчук, вокаліст гурту: "В Тернополі у мене було інтерв’ю і мені задали запитання: «Відколи ви в українському шоу-бізнесі? Коли ви туди потрапили? Я сказав, що ми колись туди зайшли, подивилися, швидко вийшли і більше не заходили".

У Чернівцях «Океан Ельзи» презентував альбом «Дольче віта» завдяки концертній агенції Олега Сандуляка, яка і організувала захід. Окрім того, гурт радував шанувальників попередніми хітами і навіть кілька разів виходив «на біс». Святослав Вакарчук розповів, що альбом «Дольче віта» вийде ще в одному варіанті.

Святослав Вакарчук, вокаліст гурту: "Ми просто хочемо зробити рема стер альбому, тобто зробити у спеціальній дуже відомій американській студії, яка спеціалізується на тому, щоби робити фінальний звук альбому, зробити «Дольче віту» там ще раз для того, щоб ті люди, які хотіли б відчути різницю між скаченим емпе 3 файлами чи то легально чи нелегально, це не має значення, і між тим, що вони купили в магазині. Хотілося б, щоб був звук, який можна почути на сіді, який давав би справжнім нашим шанувальникам відчуття, що у них є щось особливе".

Ще на прес-конференції Вакарчук заявив, що концерти варто проводити на відкритих стадіонах, аби люди могли потанцювати. Намагався втілити цю ідею у Чернівцях: запалював публіку так, що та не сиділа на місцях, а шаленіла під сценою.

http://acc.in.ua/index.php?mcmd=shownews&savepage&newsid=3166

«Ми існуємо поза шоу-бізнесом»

У Чернівцях гурт «Океан Ельзи» п’ять разів викликали на біс. Колектив представив свій новий альбом «Дольче віта», але «запалили» зал старі композиції музикантів.

Перед концертом ми поспілкувалися з лідером гурту Святославом Вакарчуком. Розмова відбулася за сприяння концертної агенції Олега Сандуляка.

Доки спілкувалися зі Святославом, інші учасники колективу час від часу вставляли у розмову іронічні репліки. «У нас просто гарний настрій», – пояснив Святослав…

«Ми зайшли у шоу-бізнес і вийшли з нього»

– Є артисти, які завойовують симпатії лише творчістю, а не дешевими сенсаціями…

– Так, але і сенсаціями також можна. Це дуже сумно, – зауважує Святослав.

– Що для вас український шоу-бізнес?

– У ньому немає нічого хорошого, і це не від хорошого життя. Український шоу-бізнес зроблений для людей з комплексом неповноцінності. Туди приходять люди, які хочуть стати популярними, а не займатися якісною музикою. У такому шоу-бізнесі створено усі умови, щоби нормальні люди туди не хотіли потрапляти. І саме тому наш колектив існує поза цим. Знаєте, це як у Сонячній системі – є планети і є пояс астероїдів. Ось наш гурт – це пояс астероїдів. Ми ніби крутимося навколо Сонця.

Тобто ви самі по собі?

– Так, хоча ви зараз можете сказати, що ми просто кокетуємо і насправді ми є частиною українського шоу-бізнесу. То ми відповімо, що ми все одно окрема частина.

Чим ви відрізняєтеся від українських артистів?

– Ми просто відрізняємося, і не лише тим, що Вакарчук не вимовляє літеру «Р». (Інші музиканти починають голосно сміятися – ред.)

Ви співаєте пісню Володимира Івасюка «Колиска вітру»…

– Його пісні не те, щоби не соромно співати, це є завелика честь для гурту, – перебиває запитання Святослав Вакарчук.

Яким іншим пісням вам би захотілося дати друге дихання?

– Взагалі поважаю українські народні пісні. Так, в альбомі «Дольче віта» є композиція «Ой, чий там кінь стоїть». Я цю пісню співаю із трьох років… Отакі пісні дуже приємно переспівувати.

«Хочу заспівати з Ніно Катамадзе»

Є інформація, що у США ви запишете спеціальне видання альбому «Дольче віта».

– Там, у якісній відомій американській студії, ми просто ще раз зробимо «Дольче віта». Але це не спеціальне видання альбому. Це просто буде якісне звучання, щоби справжні меломани могли відчути різницю між скачаними з Інтернету файлами і між тим, що вони купили у магазині. Це буде звук, який дасть музичним колекціонерам відчуття, що вони придбали особливу платівку.

Із ким «Океан Ельзи» планує заспівати?

– Ось кажуть, що грузинська співачка Ніно Катамадзе пере їжджає жити до Києва. Ми з нею уже п’ять років спілкуємося. Дуже поважаю її творчість, а вона часто каже: «Треба, Славко, нам уже щось разом зробити». Гадаю, ми переспіваємо одну з пісень «Океану Ельзи».

Протягом років музика у гурті змінюється й емоційно, і жанрово. Однак чимало людей люблять «старий» гурт «Океан Ельзи»…

– Тут як із подружнім життям. Спочатку у твоїй «половинці» тебе приваблюють якісь речі, потім вони починають дратувати... Чим довше ви разом, тим більше виникає неоднозначностей та несподіваних речей. Так само і з нашими шанувальниками. У принципі, за відгуками легко простежити, людина нас слухає з 2000 року чи після пісні «Без бою». Як правило, більшість старих шанувальників, яким було по 14-16 років, коли виник «Океан Ельзи», відчувають ностальгію за старою творчістю. Вони часто кажуть: «Нам так подобається «Океан Ельзи» той, який був на початку». Чесно кажучи, я їх розумію. Я на їхньому місці так само думав би. У романтичний період вони слухали нас, а коли стали дорослими, почали жити буденністю. Тому і кажуть, що кращими є старі пісні. Як на мене, це повний абсурд – оцінювати різні періоди творчості гурту. Ми просто такі, якими ми є. Іншими ми не будемо. Це як у тій старій львівській приказці: «Ще ніколи так не було, щоби якось та не було».

Свого часу продюсер Володимир Бебешко висловився про музику «Океану Ельзи», мовляв, таку він грав сорок років тому на танцмайданчиках…

– А хто це такий? Познайомте нас, і ми поспілкуємося… Грав сорок років тому? Так, з Бебешком все-таки треба познайомитися.

«Депутати – такі самі, як і кожен із нас»

Святославе, в Інтернеті подейкують, що коли вас запитали про період, коли ви були народним депутатом, то ви у відповідь майже перейшли на крик…

– Це де таке було? Я взагалі-то спокійний, – зауважує Святослав.

Все-таки розкажіть про парламент очима рок-музиканта.

– Я нічого оригінального не зможу сказати. Може, ви хочете гарних слів, сенсацій. Ну, ви самі все бачите. Що я вам можу сказати? Якби я відчував себе там комфортно, я там би і залишився. Проблема не у людях, які є там, а проблема у тих, хто обирає цих людей. Ми маємо нарешті навчитися обирати. Ми неправильно обираємо, може, нам треба трохи відповідальності повчитися? Може, нам треба думати? Може, нам взагалі треба починати із себе? Ви гляньте на парламент – це ми. Це що, інші люди, це що, не ми з вами? Це що, люди приїхали з якоїсь іншої планети? Вони – українці, громадяни України. То не запитуйте мене, які вони. Такі самі люди, яких ми щодня бачимо навколо, вони просто якогось дня стали народними депутатами. Країна починається з окремої людини.
Валерія Чорней
http://www.molbuk.com/vnomer/kultura/27970-mi-isnuyemo-poza-shou-biznesom.html


26 мая 2010 г.

Dolce Vita Святослава Вакарчука

Всеукраинский тур в поддержку нового альбома, масса идей, мечты об отдыхе и немного коктейля с сиропом маракуйи, который можно заменить грейпфрутовым соком – такая вот сладкая жизнь складывается в последние месяцы у Святослава Вакарчука, лидера группы «Океан Ельзи».

Dolce Vita Святослава Вакарчука

Когда записывали Dolce Vita, было две задумки. Первая – не использовать дополнительных инструментов. Как показывает опыт, и сейчас на концертах мы это ощущаем, очень тяжело воссоздать на концерте песни, записанные с оркестром. Воссоздать так, чтобы они были похожими на то, что есть на диске. Иногда случаются конфузы, потому что хочется слышать композицию такой, как она есть на диске, а не что-то совсем другое. Во-вторых, у нас было совсем мало времени, мы не хотели мусолить и тянуть резину. Фактически все инструменты записали за 10 дней. Что на самом деле даже быстрее, чем альбом «Там, де нас нема». Я где-то слышал такую мысль: группа очень гордилась тем, что так быстро сделала альбом. Так быстро, что можно было бы и немного дольше поработать.
Я думаю, мы никогда не доживем до того момента, когда социальные сети или общение в интернете будут влиять на наше творчество. Современный мир стал слишком интерактивным, и это вносит коррективы в поведение разных людей. И в наше тоже. Интернет больше влияет на нашу гастрольную деятельность и межконцертную. К примеру, мы постоянно скачиваем музыку, парни вот играют в сетевые игры, ищем в интернете разную информацию, обмениваемся какими-то смешными штуками. Но на творчество влияют другие вещи.Алкоголь не способствует творчеству. Даже наоборот, мешает. В Смоленске во время нашего Dolce Vita тура нам сделали коктейль Dolce Vita. С тех пор мы его не можем повторить, потому что в нем был сироп маракуйи, который, очевидно, есть только в Смоленске. Мы заменяем его грейпфрутовым соком. В принципе, этот коктейль хорош тем, что его можно пить много, а на следующий день с тобой ничего страшного не будет. Я лично проверял.

Океан Ельзи Святослав Вакарчук

Сейчас мы обсуждаем план коллективного отдыха. Не знаю, останется ли он актуальным после украинского тура. Есть одна из идей поехать на джазовые фестивали, которые будут проходить на юге Европы. Отпуск у нас в конце июля, сейчас активно заказываем отели, билеты, пробуем состыковать все планы. Других версий отдыха пока нет.
Каждый второй раз, когда я приезжаю во Львов, вижусь с кем-то из своих одноклассников. Дело в том, что мой класс разбросан по миру. Есть люди, которые живут в Америке, Англии. Много одноклассников живут в Киеве. Во Львове осталась меньшая часть. Мы друзья и у нас равноправные отношения.
Есть идея сделать пару песен из альбома Dolce Vita немного тяжелее, более рОковыми. Вторая идея – сделать другой мастеринг, который, по нашему мнению, может изменить общий звук альбома, но не повлияет на аранжировку. Это очень важно. Как по мне, идея ремастеринга связана с тем, что для ценителей музыки сегодня диски утеряли актуальность. Каждый скачивает музыку через интернет, легально или нелегально. Мы хотим дать продукт, в котором для того, чтобы услышать эту разницу, нужно будет купить диск. И это будет дополнительным стимулом для тех, кто хочет слышать действительно качественный «О.Е.».

Океан Ельзи Святослав Вакарчук

Продолжения сольного проекта не будет, потому что проект самодостаточный. А будут ли другие проекты – это зависит от моего внутреннего состояния и от того, насколько загруженным будет «О.Е.». Поскольку «Океан Ельзи» – это основная деятельность и для меня, и для участников проекта. По ночам (смеется). Как только мы поймем, что есть время, вдохновение, обязательно это сделаем.

Океан Ельзи Святослав Вакарчук

Записала Инна Левенец
Фото: Оксана Батрак



Тернополь, ДК "Березіль"








Видео от Synucia




Авторы фото - Olya Teddy  RotMan



25 мая 2010 г.

Такий, як він, буває раз на все життя

Святослав Вакарчук - о теории Дарвина, талантах, поклонниках и здоровом образе жизни


Такий, як він, буває раз на все життя



Лидер "Океана Эльзы" Святослав Вакарчук - похоже, самый известный украинский музыкант. Причем не только в Украине. Впрочем, сам он подчеркнуто отстраненно относится к собственному звездному статусу. Он больше 10 лет на плаву, все время, как говорят у нас в Донецке, выдает на-гора все новые и новые хиты. Экспериментирует ли с классическим оркестром, играет ли джаз - поклонники рок-н-ролла в его исполнении принимаю на ура и заигрывания с другими стилями. Новый альбом Dolce Vita публика только пробует на вкус: сейчас "Океан" в гастрольном турне. В рамках которого 7 июня выступит и в Донецке. 
В 2004-м он стоял на Майдане, потом сидел в Верховной раде. Теперь он не политик, но все еще социально активен: верит, что перемены в обществе должны начинаться с каждого конкретного человека, а обитатели высоких кабинетов, даже при наличии доброй воли, сами мир к лучшему не изменят. Словом, с ним есть о чем поговорить. 

Он помнит, как все начиналось
- Откуда ваши родители? Кто они по национальности? 
- Они украинцы. Мама с Подолья, из Винницкой области, папа - с Буковины. Его село эмигрировало с Гуцульщины на Буковину 600 лет назад. Там находится и поныне. Это село уникально. Оно сохранило свою неповторимую старинную культуру, обычаи. Это смесь средиземноморской, гуцульской и украинской культуры. Там интересный, необычный язык. Родители приехали во Львов учиться. Там встретились и создали семью. То есть ни у мамы, ни у папы нет галицкого происхождения. 
- А кем по специальности были ваши дедушки и бабушки? 
- Отец отца был крестьянином. Долгое время работал в поле, а потом - в автохозяйствах. Отцова мать тоже всю жизнь работала в поле. Мамин отец, к сожалению, очень рано умер: он был военным. Мамина мама, которая, собственно, меня и воспитала, была учительницей младших классов, работала в школе очень долго, воспитала не одно поколение. 
- Каковы самые яркие воспоминания вашего детства? 
- Я всегда вспоминаю первую картинку своей жизни: я поехал с родителями отдыхать на море в Сухуми. Мне тогда было четыре года. Я в деталях запомнил этот отдых. Многие другие вещи, которые случились позднее, не врезались мне так в память, как этот отдых. Помню, как мы гуляли по пляжу, как я впервые увидел пальмы. В Сухуми был питомник бабуинов. Мы ездили на озеро Рица, на водопад. Еще помню первые в своей жизни свадьбу и похороны: это было в селе, где я бывал с бабушкой. 
- Вы как-то рассказывали, что впечатление на вас произвела и первая поездка в Канаду, когда вы были подростком. 
- По приглашению наших канадских друзей мы ездили туда на экскурсию, которая продолжалась полтора месяца. Это был обычный обмен между школьниками, студентами, который был распространен в начале 90-х. Для меня, 15-летнего мальчика, который всю жизнь прожил в Советском Союзе, это был культурный и ментальный шок. Что мне больше всего тогда понравилось, так это возможность побывать на разных концертах, привезти массу музыкальных записей - например, все альбомы Led Zeppelin. Я уже тогда интересовался рок-музыкой. Лет с 13 увлекся Beatles. 
- Когда вы написали свою первую песню? 
- Трудно сказать, какая песня была первой. Первая песня публичная, которую люди знают - "Відпусти". Я написал ее, когда учился в университете. Но вообще песни писать я начал рано - наверное, лет в 13-14. 
- Как все было? 
- У меня дома было пианино. Я закончил музыкальную школу и в какой-то момент почувствовал в себе желание подходить к инструменту и подбирать музыку на слух. Сначала я подбирал песни Beatles, которые мне нравились, потом постепенно начал импровизировать и увидел, что это мое, что я это люблю. 
- Вы начинаете серьезно заниматься музыкой, переезжаете в Киев… Первый успех и окончательно понимание того, что вы занимаетесь своим делом, пришли одновременно? 
- Это было прежде, чем мы переехали в Киев. Это было еще во Львове. В 1997-м мы сделали концерт, который назывался "Два с половиной". Группе было два с половиной года, и мы сделали концерт во дворце культуры им. Ходкевича. Собрался полный зал людей, которые пришли, купив билеты. Тогда мы поняли, что наша музыка нужна людям и этим можно заниматься профессионально. Но независимо от того, занимался ли бы я музыкой профессионально, я бы все равно писал ее - для себя, для друзей. 

Быть Святославом Вакарчуком

- Опишите свой обычный день. Из чего он состоит? 
- У меня не бывает "обычного дня". Вообще, если я не на гастролях, то просыпаюсь, по меркам обычного украинца, который торопится на работу, наверно, поздно - между 8 и 9 часами. То, что я обязательно делаю каждый день, это, во-первых, занимаюсь спортом (или хожу в зал, или делаю упражнения дома), во-вторых, каждый день у меня есть немало внемузыкальной, внетворческой работы в офисе. Кроме того, есть репетиции, которые происходят ежедневно. 
- Что пьете с утра? 
- Иногда кофе, иногда чай. Я пытаюсь дома кофе не пить, потому что я его пью в больших количества вне дома. Завтракаю, обедаю - как все люди. Если человек только ужинает - ему прямая дорога к гастроэнтерологу. Пользуясь случаем скажу, что богемная жизнь, когда тебе всего 20 - еще ничего, но когда ты повзрослее - организм не выдерживает. 
- Обедаете где-то в ресторане? 
- Как правило, дома не получается. Я довольно редко оказываюсь дома днем. В принципе, есть много друзей, с которыми ты встречаешься днем, можно провести это время в ресторане. Сам я там бываю редко. Пойти самому в ресторан утром - это еще куда ни шло, но днем - это все равно, что пить в одиночку (смеется - ред.). 
- Какие простые моменты из вашей повседневной жизни вы любите? 
- Я люблю теплую, солнечную погоду - вот как сейчас. Конец весны - мое любимое время года: не только в Киеве, а вообще. Возможно, потому, что я родился в это время года. Возможно, потому, что эта самая оптимистичная, позитивная часть года, когда все зеленое. Все цветет, но еще не усталое, не измученное. Уже тепло, но еще не жарко. Какой-то оптимизм. А в апреле еще холодно. 
- Вы сами за рулем или у вас водитель? 
- У меня есть водитель, и я езжу сам. Люблю ездить, но иногда не хватает времени. С киевскими пробками это почти невозможно. 
- А как насчет того, чтобы сделать что-то своими руками? 
- Владею стандартными мужскими навыками. Могу сделать любую домашнюю работу, которую должен делать мужчина, и делаю ее часто. Я с радость забиваю гвозди в стену, когда нужно повесить картину. Ремонтирую какие-то вещи, но чтобы специально что-то мастерить… Не хотел бы приписывать себе несуществующие таланты. 
- А какие есть таланты? 
- Если моих талантов не видно, то их, наверно, и нет (смеется - ред.). Давайте ограничимся одним. Может, кто-то и этого не увидит. 
- Как вы оцениваете эволюцию собственного творчества? 
- Все проходило по теории Дарвина, теории выживания сильнейших видов. Сильнейшее проживет много лет, слабое - через время забудется. Так всегда бывает. 
- Как это - быть суперзвездой? 
- Я не знаю. Я никогда себя таким не считал. Это можно спросить у участников проекта "Как стать звездой". 
- Ладно, как это - быть популярным человеком Святославом Вакарчуком? 
- Ты приходишь на интервью, просто на лавочку - а над тобой специальную штуку держат, чтобы свет правильно падал. С тобой разговаривают - и пишут это на диктофон, на камеру. Тебя спрашивают про такие вещи, про которые вообще-то не принято спрашивать. Вот у тех ребят, которые дорогу ремонтируют, никто же не спрашивает, какой у них день и пьют ли они кофе на завтрак. Вот в этом разница. Другой разницы нет. 

Дым отечества

- Правда, что последний год вы очень серьезно занимались физикой, чтобы защитить диссертацию? 
- Не думаю, что с моей фамилией и вниманием ко мне мне бы кто-то для галочки поставил защиту диссертации. 
- Что вы чувствуете в связи с результатами последних президентских выборов, новой политической реальностью? 
- Следующий вопрос, пожалуйста. 
- Хорошо, что должно сейчас делать общество, люди, желающие идти вперед? 
- Много работать, становиться профессионалами - каждый в своем деле, бескомпромиссно, и не потакая своим слабостям. И подниматься на тот уровень, где им откроется ответ на вопрос: что делать? 
- В Верховной Раде вы дискутировали относительно закона по сигаретам и алкоголю. О чем был спор? 
- Я принимал активное участие в разработке закона. Там был компромисс. Поскольку телевидение и рекламные агентства боялись потерять большие поступления от рекламы алкоголя на ТВ, то вместо запрета они пролоббировали полумеры, когда нельзя называть, но можно показывать и так далее. Я был против этого, потому что, когда ты показываешь, то ты уже показываешь. Конечно, изменения могут быть постепенными. Но нельзя постоянно идти на поводу у денег. 
- Вы среди подписавших "Манифест украинцев против курения". По вашему мнению, что нужно сделать, чтобы распространилась мода на здоровый образ жизни? 
- Думаю, решение проблемы курения - это вопрос времени. В 70-е годы половина европейцев и американцев курили, а теперь этот процент резко сократился. Мы тоже к этому придем. Здоровье важно. Оно победит. Я никогда не курил и не собираюсь - это значительная пропаганда для моей семьи, моего окружения и тех, кто слушает "Океан Эльзы". Запрещать кому-то это делать я не собираюсь, потому что мы живем в демократической стране, где каждый гражданин имеет право делать то, что он хочет, пока это не мешает другому. 

А музыка звучит

- Нынешний тур, часть которого уже прошла в России, прибавил вам там популярности? 
- Тур не предшествует популярности, а идет вслед за ней. Туры, концерты - это, как правило, последствия популярности, а не наоборот. Хотя не исключено, что на Дальнем Востоке, где мы прежде никогда не выступали, у нас появилась более широкая аудитория. 
- "Океан Эльзы" может стать всемирно популярной группой? 
- Может. А может и не стать. Это, честно говоря, зависит от очень многих факторов. Ставлю ли я лично себе такую цель? Наверное, нет. Я вижу ценности немного в других вещах, чем популярность. Но отказываться, если судьба сложится так, не стану. Почему нет? 
- Вы уже предложили себя международной аудитории? 
- Мы не девушка на дороге, чтобы кому-то себя предлагать. Мы делаем музыку. Делаем ее для себя. А если людям нравится, они ее берут. 
- Есть у вас фанаты на Западе? 
- Я думаю, их достаточно много. Но говорить про серьезную популярность группы, которая не представлена на серьезном теле- или радиорынке, не приходится. 
- Возможно, все еще будет? 
- Есть такие мысли. Может, мы этим займемся после того. Как почувствуем, что для нас это время настало. Но нет у меня желания просыпаться и думать: "Что я еще не сделал для того, чтобы быть популярным в Лондоне или в Рио-де-Жанейро?" 
- Как вы оцениваете концерты, которые уже состоялись в туре Dolce Vita? 
- Мне кажется, группа долгое время находилась в состоянии поиска после того, как мы вынуждены были реформироваться и работать в новом составе. С того времени мы наконец вышли на тот уровень, который является потенциально правильным для группы. Этот тур - это, в первую очередь, сыгранность и та энергия, которую мы можем дать людям. 
- Можно сказать, что новый альбом вы оцениваете на пятерку? 
- Я никогда не оцениваю альбомы на пятерку. Но, если быть осторожным в высказываниях, Dolce Vita - это один из моих любимых альбомов, чтобы не сказать больше. Просто еще рано - слишком мало времени прошло. 

Подготовила Наталья КАНДАУРОВА 

«Салон Дона и Баса», выпуск: № 39 (1619) 25.05.2010
http://www.salon.donetsk.ua/rubrics/11323.php#comments


Луцк, кинотеатр "Промінь", 25.5.10



Автор фото - Nastia Volunjanka
http://vkontakte.ru/photo-10450_166284892
посмотреть как слайд шоу http://img508.imageshack.us/slideshow/webplayer.php?id=75866803.jpg





22 мая 2010 г.

Львов, фестиваль, фестиваль Stare Misto, стадион "Україна"





Авторы фото - http://drinkinform.com.ua/Сергей МураллоLviv OnlineДаша СтокозВолодимир Піць



Dolce Vita Святослава Вакарчука

Всеукраинский тур в поддержку нового альбома, масса идей, мечты об отдыхе и немного коктейля с сиропом маракуйи, который можно заменить грейпфрутовым соком – такая вот сладкая жизнь складывается в последние месяцы у Святослава Вакарчука, лидера группы «Океан Ельзи».


Когда записывали Dolce Vita, было две задумки. Первая – не использовать дополнительных инструментов. Как показывает опыт, и сейчас на концертах мы это ощущаем, очень тяжело воссоздать на концерте песни, записанные с оркестром. Воссоздать так, чтобы они были похожими на то, что есть на диске. Иногда случаются конфузы, потому что хочется слышать композицию такой, как она есть на диске, а не что-то совсем другое. Во-вторых, у нас было совсем мало времени, мы не хотели мусолить и тянуть резину. Фактически все инструменты записали за 10 дней. Что на самом деле даже быстрее, чем альбом «Там, де нас нема». Я где-то слышал такую мысль: группа очень гордилась тем, что так быстро сделала альбом. Так быстро, что можно было бы и немного дольше поработать.

Я думаю, мы никогда не доживем до того момента, когда социальные сети или общение в интернете будут влиять на наше творчество. Современный мир стал слишком интерактивным, и это вносит коррективы в поведение разных людей. И в наше тоже. Интернет больше влияет на нашу гастрольную деятельность и межконцертную. К примеру, мы постоянно скачиваем музыку, парни вот играют в сетевые игры, ищем в интернете разную информацию, обмениваемся какими-то смешными штуками. Но на творчество влияют другие вещи.Алкоголь не способствует творчеству. Даже наоборот, мешает. В Смоленске во время нашего Dolce Vita тура нам сделали коктейль Dolce Vita. С тех пор мы его не можем повторить, потому что в нем был сироп маракуйи, который, очевидно, есть только в Смоленске. Мы заменяем его грейпфрутовым соком. В принципе, этот коктейль хорош тем, что его можно пить много, а на следующий день с тобой ничего страшного не будет. Я лично проверял.

Сейчас мы обсуждаем план коллективного отдыха. Не знаю, останется ли он актуальным после украинского тура. Есть одна из идей поехать на джазовые фестивали, которые будут проходить на юге Европы. Отпуск у нас в конце июля, сейчас активно заказываем отели, билеты, пробуем состыковать все планы. Других версий отдыха пока нет.

Каждый второй раз, когда я приезжаю во Львов, вижусь с кем-то из своих одноклассников. Дело в том, что мой класс разбросан по миру. Есть люди, которые живут в Америке, Англии. Много одноклассников живут в Киеве. Во Львове осталась меньшая часть. Мы друзья и у нас равноправные отношения.

Есть идея сделать пару песен из альбома Dolce Vita немного тяжелее, более рОковыми. Вторая идея – сделать другой мастеринг, который, по нашему мнению, может изменить общий звук альбома, но не повлияет на аранжировку. Это очень важно. Как по мне, идея ремастеринга связана с тем, что для ценителей музыки сегодня диски утеряли актуальность. Каждый скачивает музыку через интернет, легально или нелегально. Мы хотим дать продукт, в котором для того, чтобы услышать эту разницу, нужно будет купить диск. И это будет дополнительным стимулом для тех, кто хочет слышать действительно качественный «О.Е.».

Продолжения сольного проекта не будет, потому что проект самодостаточный. А будут ли другие проекты – это зависит от моего внутреннего состояния и от того, насколько загруженным будет «О.Е.». Поскольку «Океан Ельзи» – это основная деятельность и для меня, и для участников проекта. По ночам (смеется). Как только мы поймем, что есть время, вдохновение, обязательно это сделаем.

Записала Инна Левенец
Фото: Оксана Батрак


 У творчості основоположним є час

Лідер гурту “Океан Ельзи ” Святослав Вакарчук – мабуть, один із найвідоміших українських музикантів сьогодення, хоча сам він підкреслено відсторонено ставиться до своєї популярності.

Недалекого 2004 року він стояв на Майдані, а нині категорично не бере участі в політиці, бо вірить, що справжні зміни в суспільстві мають розпочинатися з кожної конкретної людини, яка повинна багато працювати і ставати професіоналом у своїй справі. Ось уже понад 10 років виконавець упевнено тримається на вершині української музики, щоразу видаючи все нові й нові композиції, що стають хітами.
Сьогодні “Океан Ельзи” перебуває в річному турі гурту містами Росії, Білорусі, України, країн Європи та США на підтримку нового альбому Dolce Vita. У межах рок-фестивалю Stare misto, де гурт виступив хедлайнером дійства, музикою Dolce Vita перейнявся і Львів (хоча, якщо рахувати у відсотковому відношенні, то старих пісень прозвучало навіть більше). Концерт минув на одному диханні, після якого ні фанати, ні сам Славко не хотіли розлучатися. Вкотре фронтмен співав “на біс” для своїх земляків, і навіть устиг дати інтерв’ю “Газеті”.

Ми – не дівчина на дорозі, щоб комусь себе пропонувати

– Багато експертів називає альбом Dolce Vita “другим диханням” гурту, “свіжим подихом” тощо. А що для вас насамперед означає цей тур?
– Мені здається, що колектив тривалий час перебував у стані пошуку після того, як змушені були реформуватися і працювати в новому складі. І відтоді нарешті вийшли на той рівень, який є потенційно правильним для гурту. Цей тур – насамперед зіграність і та енергія, яку можемо дати людям.
– Оцінюєте альбом Dolce Vita на “п’ятірку”?
– Ніколи не оцінюю альбоми на “п’ятірку”. Але, якщо бути обережним у висловлюваннях, це – одна з моїх улюблених платівок. Не скажу більше, оскільки ще рано – мало пройшло часу.
Як оцінюєте еволюцію вашої творчості?
– Усе проходило за теорією Дарвіна, теорією виживання сильніших видів. Те, що найсильніше, проживе багато років, те, що слабше, забудуть через якийсь час. Так завжди буває.
А судді хто ж? Хто виокремлює суттєве від другорядного?
– У творчості основоположним завжди є час. Єгипетські піраміди збереглися дотепер тому, що були якісні. Вони і нині вражають нашу уяву. Не виключено, що тоді було ще багато цікавого, але ми цього не знаємо. В часи Мікеланджело та Да Вінчі, не відкидаю, були й інші не менш талановиті митці, але час вибрав саме їх. Імовірно, коли починали Beatles, були сотні таких груп. Але до нас дійшли саме вони. Сьогодні, коли ви вмикаєте телевізор чи радіо, складно зорієнтуватися, що краще, що гірше, дуже багато інформації. Але проходить час, і в певний момент у пам’яті спливає лише найкраще, що торкнуло вашу душу. І ви це передаєте своїм дітям, вони – наступним поколінням. Так виникають легенди.
– Як гадаєте, “Океан Ельзи” стати всесвітньо популярним гуртом на кшталт колективу-легенди Beatles, який ви згадували?
– Може. А може і не стати. Це, чесно кажучи, залежить від дуже багатьох чинників. Чи ставлю особисто я собі таку ціль? Мабуть, ні. Бачу цінності трохи в інших речах, аніж у популярності. Проте не відмовлятимуся, якщо доля складеться саме так. Чому б ні?
А ви вже пропонували себе міжнародній аудиторії? Була у вас така спроба?
– Ми – не дівчина на дорозі, щоб комусь себе пропонувати. Ми створюємо музику. Робимо це для себе, а якщо людям подобається, вони її беруть. Насправді все дуже просто. Все розпочинається з твоєї творчості. Безумовно, якщо в артиста творчість вторинна або є засобом для досягнення популярності, як у багатьох виконавців, і на першому місці стоїть бажання бути популярним, тоді творчість – одна з речей. Потрібні ще епатаж, імідж, жовта преса, скандали тощо. Але коли для тебе музика є основним, і вона знаходить свого слухача, тоді, як правило, це все не потрібно. Ми ніколи не намагалися будь-якою ціною пробитися або звернути на себе увагу. Підтримуємо знання про себе, випускаємо нові альбоми, кліпи, даємо інтерв’ю. А коли виходить новий альбом, головне, про що переживаємо, – щоб він сподобався нам. Тоді якісно зробили свою роботу, у своє задоволення, отже, живемо в гармонії. І радше за все, він тоді сподобається багатьом слухачам.

Українці занадто прагматичні в політиці

– Поділіться, з чого тепер складається ваш звичайний день як “зірки”?
– У мене не буває звичайного дня. Загалом, якщо не на гастролях, то прокидаюсь, як на пересічного українця, який поспішає на роботу, напевно, пізно – між 8 і 9 годиною. Те, що обов’язково роблю щодня, – це, по-перше, займаюсь спортом: або ходжу в зал, або виконую вправи вдома. По-друге, щодня в мене чимало позамузичної, позатворчої роботи в офісі. Крім того, є репетиції, які відбуваються щоденно: або ми готуємо новий альбом, або готуємося до запису, або готуємося до туру. Різний тип репетицій, але він постійно присутній.
Які прості моменти в вашому повсякденному житті любите?
– Люблю теплу, сонячну погоду, ось як тепер. Кінець весни – моя улюблена пора року не тільки в Києві, а й узагалі. Можливо, тому, що народився в цю пору року (14 травня співак відсвяткував 35-річчя, – “Газета”). Може, тому, що це найпозитивніший, оптимістичний період року, коли все зелене, все цвіте, але ще не втомлене, не змучене. Вже тепло, але ще не жарко. Якийсь оптимізм. У квітні ще холодно.
Ви вже давно заробили собі безапеляційний імідж виконавця-інтелектуала, тому цікаво почути ваш “рецепт” того, що ж має робити українське суспільство, аби рухатися вперед?
– Багато працювати, ставати професіоналами кожному у своїй справі, безкомпромісно і не потураючи власним слабкостям. І підніматися на такий рівень, після якого зрозуміють, що робити далі.
У Верховній Раді ви дискутували щодо закону про цигарки й алкоголь. У чому була дискусія?
– Активно брав участь у розробці закону. Там був компроміс. Оскільки телебачення і рекламні агентства боялися втратити великі надходження від реклами алкоголю на телебаченні, то замість заборони пролобіювали напівміри, коли не можна називати бренди, але можна показувати тощо. Я був проти цього, адже, якщо ти показуєш – то вже показуєш. Звичайно, можна робити зміни поступовими. Але не можна постійно йти на повідку в грошей. Вважаю, наша проблема в тому, що ми, з одного боку, занадто прагматичні в політиці, а з іншого – абсолютно не думаємо про далекі, стратегічні інтереси держави.
Ви – один із підписантів “Маніфесу українців проти куріння”. На вашу думку, що треба зробити, щоб в Україні запанувала “мода на здоров’я”?
– Думаю, що вирішення проблеми куріння – це питання часу. В 70-их роках минулого століття половина європейців й американців курила, тепер цей показник різко зменшився. Ми теж до цього прийдемо. Здоров’я важливіше, воно переможе. Я ніколи не курив і не маю наміру. Це значна пропаганда для моєї сім’ї, мого оточення і тих людей, які слухають чи дивляться “Океан Ельзи”. Забороняти комусь це робити, не маю наміру, тому що живемо в демократичній країні, де кожен вільний громадянин має право робити те, що хоче, поки це не заважає іншому.
Для вас здоров’я є цінністю?
– Так! Здоров’я – цінність апріорі, і не думаю, що це питання потребує філософії. Здоров’я – це твоя життєздатність, можливість реалізувати себе, гармонія і комфорт.

Розмовляла Оксана Жила






























Автор видео Marushenko