2 апр. 2004 г.

Святослав Вакарчук: Я не хочу всім сподобатись...


Не скажемо, що взяти інтерв’ю у соліста Океану Ельзи Святослава Вакарчука так уже й важко. Але для цього нам довелося їхати у Вінницю, де у театрі ім. Садовського нам виділили обшарпану гримерку, стіни в якій обклеєні допотопними плакатами, а інтер’єр складався з кількох поламаних тумбочок із запиленими дзеркалами.
Стає соромно. Хоча б за те, що зараз увійде справжній Музикант, а тут… вибачте, неприбрано. Але він заходить і весь сором вмить зникає. …Хм! Не такий уже він, Славко, і нереальний – навіть можна помацати і впритул розгледіти нову стильну зачіску. Він садить нас навпроти все того ж дзеркала, у якім і власного відображення не видно, а сам навмисно сідає збоку і починається абсолютно невимушена п’ятихвилинна розмова.
Славко: Привіт!
LEE & tanita: Привіт! Привіт! Дякуємо тобі за вчорашній концерт…
Ви були?
Так, були!
Дуже дякую!
Ти вчора сказав, мовляв: “Навіщо ми все це затіяли? Відіграли б звичайний концерт і все”.
Насправді це був жарт.
Та ми здогадались, але не виникає такого бажання посеред концерту забути про акустику і заграти з драйвом?
Ні, не виникає. Тому що, по великому рахунку, цей експеримент – це якийсь новий етап, і бажання, скажімо, зробити щось нове і цікаве для себе.
А не боїтесь потонути у хвилях Тихого Океану Ельзи?
Я сьогодні занадто практично настроєний, щоб відповідати на такі поетичні питання. Треба вміти плавати.
Особисто тобі важко витримати концерт? Не хочеться пострибати? Подебоширити?
Ну, я ж не дебошир. Я ж музикант.
Ні, ну якщо порівнювати рок-концерти з акустичними…
Це інша енергія, це зовсім інше завдання, все інше.
Вчора у “Вулиці” прозвучали східні мотиви. Ви збираєтесь в майбутньому використовувати якісь інші етнічні наспіви і створити, скажімо, програму “Індійський Океан”?
Ні, просто віолончель і перкусія якось навіяли таку історію.
Ось у вас замість хустки на мікрофоні з’явилося пір’я. Чия це була ідея?
Лялі Фонарьової. Вона займалась сценою і світлом.
Чи тішить тебе нове життя пісні “911″?
Мене тішить життя будь-якої нашої пісні. Це, як би правильно сказати, всього-навсього наш експеримент, який не стільки продовжив життя пісні, скільки дає нам можливість робити щось інакше і почувати себе весь час новими і актуальними для самих себе.
А чому тоді не співаєте, наприклад, “В очах твоїх я небо бачу”?
Ну, тому ще це не є до кінця авторство Океану Ельзи – вона наполовину наша – це перше, а по-друге, мені особисто здається, що вона трошки вийшла не так, як би хотілося, на записі.
А як ти особисто ставишся до всякого роду критики від колег?
Нормально ставлюсь, якщо це критика. Бо, як правило, всі слова, які говорять про нас, негативні – це не причина, просто щоб пару випустити, це несерйозно.
А ти часто сам критикуєш?
Так! Але я ніколи не критикую нікого просто називаючи слова, які нічого не значать. Я, як правило, маю на увазі якісь конкретні речі, які я завжди можу пояснити.
Чи кумарить вас участь у всяких піснях року?
Так! І я на сайті у нас прочитав великі негативні відгуки з приводу того, що ми виступаєм під фонограму. Справа в тому, що така можливість виступати на такому концерті – це певна, я б сказав так, для людей, які ходять на ці виступи побачити, що там крім філіпа кіркорова є ще інша музика. Ми практично являємось послами нормальної музики. Оскільки заради одної пісні ставити звук змісту нема, а тим людям, які приходять на концерт, як правило, ЯК ПРАВИЛО, не хочу нікого ображати, не завжди важливо, як відбувається концерт. Ми часом, дуже рідко, раз в декілька місяців дозволяєм собі телевізійні зйомки такого рівня. І якщо хтось прийшов і послухав концерт, і сказав, що це під фонограму, то перед тим він мав почитати на квитку, що там написано: “Телевізійна зйомка. Запис проходить під фонограму”. Ми жодного разу в житті не заграли сольного концерту чи виступу, де був спеціально запрошений Океан Ельзи, ЖОДНОГО не було під фонограму. Я не вважаю, що це взагалі привід для такої дискусії чи обговорення. Просто ми робили цю добру справу не тільки для себе. Батьки, які обурюються, тих дітей, студентів, що ми так співаємо, починають нас краще знати після того. От і всьо.
Тобі вже відомо, як поставився Пономарьов до того, що ти почав виконувати пісню “Він чекає на неї”?
Мене це не дуже цікавить – не в поганому розумінні слова. Але я думаю, що він поставився позитивно, тому що, зрештою, я, як людина, яка придумала цю пісню, не сильно маю питати чиєїсь думки.
Ми знаєм, що багатьом подобається пісня “Леді”…
Так. Чому ми її не співали? Ну, по-перше, багато пісень ми ще підготували, дві чи три пісні, які ми не заграли. Але мені здається, що було й так достатньо для концерту. Сьогодні, може, наприклад, заспіваємо. Просто репертуар може з часом змінюватись.
А чи готуєте ви матеріал для нового альбому?
Поки ми заморозили цей процес. Але 4 пісні ми вже зробили.
А ось “Кішку” визначили нібито найромантичнішою піснею…
Ні. Просто в програмі Діми Кісельова зробили опитування: “Пісня “Кішка” – це романтика, разврат чи прикол?”. Всі вважають, що це романтика. Ну, про інші пісні не питали. Просто, якщо ця пісня романтика, тоді я вже не знаю, що написати таке, щоб було неромантичне. “Кішка” нічого спільного з романтикою не має. Це насправді трохи гумору, трохи сексуальної енергії. Тобто, вона зв’язана з приходом весни і з бажанням привернути до себе увагу. Романтики там відносно мало.
А особисто тобі яка пісня найромантичніше?
Романтичні пісні… Ну, от “Леді” дуже романтична, тому що це насправді дорослі почуття і вони приходять з часом. Пісні такого плану в 16 років, як “Відпусти”, написати не можна.
А як часто ти їздиш в громадському транспорті?
В якому саме і де? В Україні не їжджу взагалі. А за кордоном їжджу.
Ну, були деякі свідчення, що Вакарчук їздить у метро і маршрутці…
Нє, не їжджу. По тій простій причині, що в мене є машина і мені це не дуже потрібно.. От. А якщо би треба, я би їздив. Я ходжу в магазини, супермаркети за продуктами, магазини одягу, куди ходять всі. І не бачу причини не їздити в транспорті, якщо в цьому є потреба. Просто у мене не складалось такої потреби.
Таке дещо особисте питання: що варто зробити з тим, хто розбиває серце і що робити з розбитим серцем?
Я не психолог, не фрейдист. Тому це не до мене. Я так само, як ви, не знаю, як відповісти на це питання.
І навіть не здогадуєшся?..
В кожної людини все індивідуально і залежить від настрою.
А у тебе як?
В мене не так часто було поняття розбитого серця в житті, я не такий досвідчений у цьому нещасті.
А як часто ти?
А з приводу того, що я… Ну, я так підозрюю, що багато хто має відносно мене більше планів, ніж я про це знаю. Але… ну, тут немає ніякої моєї вини.
А ще нас мучить таке питання: що ти співаєш наприкінці пісні “Кішка”?
Нехай помучить дальше.
Невже ти такий жорстокий?!!
Нє, ну послухайте уважно і все. Я знаю, шо це всіх мучить.
Принаймні англійською?
Так. Я вже чекав різні варіанти – насправді дуже смішно.
Де можна почитати?
Я десь на сайті читав. Хтось там пробував розшифрувати.
На вашому?
Не пам’ятаю, на якомусь З сайтів. До речі, знаючи, що ви будете мати доступ до всіх наших сайтів, можу сказати, що це абсолютний міф, що ми не буваєм на нашому офіційному сайті.
Та ми знаєм!
Всі наші музиканти прекрасно знають, що там відбувається. Просто влізати в гостьову книжку або форум для того, щоб збурювати людей і накликати мільйон питань, на які потім не встигнеш відповісти, ну, нема змісту. Цікавіше просто зі сторони на все дивитися. Це все насправді дуже цікаво читати, хоч подивитись на себе зі сторони.
Не набридають такі масові зізнання в коханні?
Масових зізнань в коханні там не менше, ніж масових зізнань…
… в не коханні?
… да. Якійсь жорстокій критиці, яка доходить навіть до таких негативних речей. Це все нормальні речі, не можна вісім подобатись, такого не буває. І знову ж таки, десь я прочитав: хтось, я не знаю, може, це не на сайті, якась критика, що я хочу всім сподобатись. Я не хочу всім сподобатись. Більше того, я абсолютно самовпевнена людина в цьому розумінні. В мене взагалі нема такого бажання комусь сподобатись. Якраз тоді людина подобається всім, коли вона нікому не хоче сподобатись. А якщо людина хоче всім сподобатись, це видно, і тоді її ніхто не любить.
Невже справді не хочеш?
Абсолютно! В мене нема жодних комплексів з приводу того, як, що і де я роблю. Я роблю тільки то, шо хочу, говорю тільки то, шо хочу, і жодного разу в своєму житті, ну, принаймні, в своїй публічній діяльності, я не користувався якимись прийомами чи методами, які би зробили більше популярності і так далі. Я говорю завжди ті речі, які є.
Якраз, якби я хотів бути більш популярними, то я, мабуть, був би більш популістським і, може, для молоді говорив би такими лозунговими речами.
Як Сашко Положинський.
Я вважаю, що треба говорити то, що думаєш. Мій внутрішній рівень заставляє мене говорити дорослими словами. Я ними говорив, говорю і завжди буду говорити. А про то, що треба користуватись презервативами, і без мене люди знають.
А ти буваєш на інших неофіційних сайтах, присвячених Океану Ельзи?
Так, деколи.
Як часто взагалі користуєшся Інтернетом?
Я думаю, раз на два-три дні.
ОК, ми тобі дякуємо.
Дякую ВАМ! Дякую, що приїхали сюди!
Це вам дякуємо!
Йдемо на роботу!
А ми на концерт.
 Щира подяка за небайдуже сприяння в орґанізації ексклюзивного інетрв’ю спеціально для сайту Фа Дієз менеджерам групи Океан Ельзи Денису Козловському, Юрію Болотову та ґенеральному продюсеру вінницької промоушн-студіїї “Прем’єр” Олегові Збаращуку.
Источник http://fadiez.com.ua/